Хто транспортуватиме до Європи "зайвий газ"

Європа також отримала у власному газовому балансі 10-мільярдну "дірку", яку раніше наповнювали постачання "РосУкрЕнерго". А "Газпром", в свою чергу, не заявляв про збільшення постачань по жодному із напрямків.

Юрій Бойко та Сергій Льовочкін спіймали "облизня" в Печерському суді міста Києва.

Підзахисний відомого БЮТівського юриста та колишній політичний партнер обох відповідачів Віктор Медведчук отримав сатисфакцію – суд задовольнив його позов про захист честі і гідності.

Депутатів ПР суд зобов'язав спростувати розповсюджену ними інформацію про причетність позивача до FKRtt Universal Swissland , яка нібито мала експортувати газ із Росії до Європи.

Юридична драма у Печерському суді носила дещо ляльковий характер, адже застосувати заходу примусу до відповідачів неможливо з огляду на їх недоторканий статус. Тому весь процес з'ясування стосунків із самого початку розглядався виключно як піар.

Задля чого

Віктор Медведчук останнім часом не дає приводів для сумнівів – його головним бажанням є повернення до публічної політики. Тому зовні може здатися, що його суперечка із колишніми союзниками – черговий публічний хід у відбілюванні власної репутації.

Це оманливе враження: Віктор Медведчук завжди переймався своїм іміджем лише факультативно. Принаймні, іміджеві проблеми ніколи не зупиняли його від досить сумнівних кулуарних, адміністративних та політичних комбінацій, внаслідок чого політичний рейтинг Медведчука ніколи не піднімався вище рівня статистичної похибки.

Важливішою для екс-глави адміністрації зажди була думка не суспільства, а "патрона", якому доводилося нівелювати публічний негатив діяльності підлеглого. Натомість патрон отримував лояльність і ефективну роботу на свою користь, принаймні в тій мірі, в якій розумів термін "ефективність" сам Медведчук.

Зрозуміло, що з таким настроєм колишній голова адміністрації президента Кучми довгий час не міг знайти собі місця у "Регіонах", де існує чітка ієрархія "лідер – і всі інші".

З іншого боку, це дозволило Вікторові Медведчуку органічно влитися у коло наближених до чинної прем'єрки після того, як емоційний відголосок їхнього минулого протистояння відійшов у історію. Судячи із усього, із минулим дійсно безповоротно покінчено.

Не все так просто і у Бойка з Льовочкіним. З одного боку їхній "наклеп" на Медведчука і Бакая виглядає емоційною реакцією на звинувачення у зриві переговорів. Стародавній український принцип не передбачає відмовчування в кутку: а то тихо "задушать".

Хоча і первинне звинувачення Юлії Тимошенко, що начебто "Росукренерго" пропонувало Москві купувати газ для України по 285 доларів так і не було доведено.

Особливо якщо відкинути кабмінівську пропаганду про "метаморфозу" 360 доларів в першому кварталі на середньорічні 228 та підрахувати реальну ціну.

Блукаюча газова "діра"

Пояснення заявам Бойка і Льовочкіна слід шукати у газовому балансі в трикутнику Середня Азія-Росія-Україна. Як відомо, Україна закуповує щороку близько 55 мільярдів кубів імпортного газу. Саме це вона збирається робити і в наступні роки. Окрім поточного: у якому передбачено лише 40 млрд. імпортного газу. Отже, питання про зникнення з газового балансу України 15 мільярдів кубів газу дійсно існує.

Уряд пояснює виникнення газової "дірки" наміром відібрати (слово "купити" тут вочевидь недоречне) 11 мільярдів кубів, що належать "РосУкрЕнерго" і перебуває під контролем уряду в українських підземних сховищах.

Але ситуацію це не прояснює – залишається кудись "подіти" заяву заступника глави "Газпрому" Валерія Голубєва про те, що "Газпром" для забезпечення постачання до України викуповує 55 мільярдів кубів середньоєвропейського газу.

Зауважимо, що даний газ через його дорожнечу та падіння обсягів споживання у Росії точно не призначений для внутрішнього російського ринку. Не передбачено його і для постачання в Україну.

Отже діти "надлишковий" газ можна тільки до Європи – тільки так "Газпром" може досягти прибутковості цієї операції. Відмовитися від закупівлі "Газпром" також не може через ризик втратити середньоазійских газових постачальників зі своєї орбіти.

Європа, до речі, також отримала у власному газовому балансі 10-мільярдну "дірку", яку раніше наповнювали постачання "РосУкрЕнерго". До цього залишається тільки додати, що "Газпром" не заявляв про збільшення постачань по жодному із напрямків.

Навіть для Польщі "Газпром" покриває втрачені постачання "РосУкрЕнерго" не в повному обсязі. Окрім Польщі, основними отримувачами газу від опального швейцарського посередника були Німеччина, Угорщина та Румунія.

Як постачати газ

Таким чином, питання щодо того, хто "очолить" постачання "зайвих" 15 мільярдів кубометрів середньоазійського газу до спраглих європейських споживачів залишається як ніколи актуальним.

Не скористатися наявною можливістю було б марнотратством насамперед для менеджерів "Газпрому", які, згідно з діючим у РФ законодавством про "єдиний експортний канал" не можуть постачати на Захід газ російського походження в обхід державної "газпромівської" монополії.

Надлишковий газ Середньої Азії навпаки становить для цього напрочуд гарну можливість оскільки перебуває на території Російської Федерації у режимі транзиту і не підпадає під експортне законодавство цієї країни.

Єдине "але" для реалізації цієї схеми полягає у необхідності протранзитувати енергоресурс через українську ГТС, тобто вимагає згоди українських можновладців. Точніше тих з них, хто реально контролює менеджмент НАК "Нафтогаз України".

Отже, новий експортер середньоазійского газу до Європи неминуче виникне, якщо цього вже не відбулося. І питання щодо його назви – FKRtt Universal Swissland – або якої-небудь іншої є не принциповим, а лише уточнюючим. Можливо у схемі (не лише за документами, а й насправді) не буде Віктора Медведчука та Ігоря Бакая.

Хто б не був бенефіцеаром, імена авторів схеми, а значить людей, в чиїх інтересах вона відбудеться, точно відомі: це Путін і Тимошенко.