Угода щодо російського газу: хто виграв і хто програв

Точка зору

Між прем’єр-міністрами Росії та України укладено попередню домовленість, направлену на відновлення поставок газу до країн Східної Європи, які з 7 січня через цінову суперечку між Москвою та Києвом сидять без газу. Нижче ми подаємо свій погляд на те, хто що виграв або програв внаслідок кризи, та її вирішення в нинішньому вигляді.

РОСІЯ. Нинішній епізод завдав серйозного удару по її репутації надійного постачальника енергоресурсів. Однак у Кремлі, судячи з усього, розрахували, що, оскільки Європа залежатиме від російського газу ще довгі роки і жодних швидких альтернатив знайти не зуміє, поки що Росія може собі дозволити змусити нервуватися деякі європейські країни, щоб у довгостроковій перспективі отримати більш високі ціни на свій ключовий експортний товар — природний газ. При цьому гірше за все довелося країнам Центральної та Південно-Східної Європи; найбільші європейські держави та торгові партнери Росії — Німеччина, Франція й Італія постраждали не так сильно.

Якщо нинішні умови газової операції збережуться, то вийде, що Москва реалізовувала свою давню мрію — змусити Україну платити за газ вдвічі й навіть трохи більше, ніж раніше. У проекті домовленості говориться, що Київ платитиме за газ за європейськими цінами, хоч на цей рік і отримає 20% знижку.

Для Росії в нинішній ситуації виникають й інші довгострокові переваги.

Передусім інші колишні республіки Радянського Союзу тепер довго та скрупульозно думатимуть, перш ніж сперечатися з Росією, коли й їм оголосять про введення європейських цін. Кремль не настроєний на компроміси і знову продемонстрував — як і в серпневій війні з Грузією, — що для реалізації своєї політики готовий, якщо потрібно, посваритися із Заходом. Якщо операція збережеться в нинішньому вигляді, то російський державний газовий гігант «Газпром» у найближчі роки заробить додатково мільярди доларів — набагато більше, ніж те, що він втратив за перші дні цього року. Щоправда, наразі незрозуміло, чи зуміє «Газпром» переконати балканські країни, через територію яких він планує прокласти газопровід «Південний потік», у тому, що провина за нинішнє відключення газу лежить виключно на Києві. «Південний потік» приведе російський газ прямо до Південно-Східної Європи по дну Чорного моря, в обхід України. З іншого боку, випробувавши на собі наслідки припинення поставок російського газу цього року, в майбутньому балканські країни, можливо, не йтимуть на посилення своєї й без того значної енергетичної залежності від Москви.

ЄС, можливо, вдасться залучити ще якісь країни до табору прихильників альтернативного європейського газопроводу Nabucco, але у цього проекту ще немало труднощів — і фінансування, і отримання від країн-постачальників газу запевнень у тому, що для його наповнення вистачить запасів. Так і з політичного погляду ті країни, які могли б на це піти — Азербайджан, Туркменістан і, можливо, Іран, — для Європи не більш прийнятні, ніж Москва.

Більш чіткими виглядають перспективи іншого великого газпромівського проекту — газопроводу «Північний потік», яким газ піде з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря. Канцлер Німеччини Ангела Меркель знову висловила підтримку цього проекту в п’ятницю, під час візиту прем’єр-міністра Володимира Путіна до Німеччини. До того ж від нинішньої перерви в поставках російського газу Німеччина особливо не постраждала.

Що стосується внутрішньої структури влади в Росії, то підписання домовленостей ще раз підтвердило: головніший все ж таки Володимир Путін. Саме прем’єр проводив найскладніші переговори з прем’єр-міністром України; саме він у ніч із суботи на неділю уклав угоду, і саме він з’явився на телеекранах країни і оголосив про це.

Усередині країни це на руку Путіну — населення знову бачить у ньому сильного лідера, здатного домагатися того, чого він бажає. Прагнення України вступити до НАТО й її жорстка прозахідна позиція розгнівали в Росії багатьох, хто в Україні бачить не суверенну націю, а одну з частин ядра Радянського Союзу; з погляду російської громадськості, Путін правильно робить, що виступає жорстко проти Києва та примушує його зробити те, що хоче Москва.

У 2000—2008 роках, коли Путін був президентом, сама можливість віддати переговори по такій важливій угоді прем’єр-міністрові була б немислимою, тим більше — можливість для прем’єра самому, без президента, публічно оголосити про це. Дмитру Медведєву дісталася «друга скрипка» — головування на суботньому «саміті країн-споживачів газу» в Кремлі, який усі країни ЄС, крім Словаччини та Чехії, бойкотували і який не приніс відчутних результатів.

Судячи з усього, на основних переговорах із прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко Медведєв не був присутній, незважаючи на те, що взагалі-то він як колишній голова ради директорів «Газпрому» краще за будь-якого іншого політика орієнтується в ситуації. Отже, нинішні події ще раз підтвердили: в російському дуумвіраті Медведєв — молодший.

УКРАЇНА зазнала удару величезної сили по своїй репутації в Євросоюзі. У довгостроковій перспективі Київ хоче вступити до ЄС, але те, як він вступив у бійку з Росією через ціни на газ, явно не приділивши уваги вивченню потенційних наслідків для поставок палива європейським споживачам, друзів на Заході йому явно не додало. Його головний аргумент — ми не можемо платити за європейськими цінами — навряд чи викличе у будь-кого співчуття, тому що сусіди України, переважно, вже платять за газ саме за європейською ціною, так і сама Україна, за нинішньою версією угоди, з наступного року має сплачувати стільки ж.

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, що чітко націлилася на перемогу в президентських перегонах, які відбудуться в Україні через рік, довела, що вона може домовлятися з Москвою, — знову ж таки, якщо нинішні домовленості залишаться в силі. Принаймні одну поступку — 20% знижку для України на цей рік вона виборола. Однак чи забезпечить ця угода її політичне майбутнє у великій битві з чинним Президентом України Віктором Ющенком — ще невідомо, адже вказана в ній ціна набагато вища за ту, яку Києву пропонували минулого року. Проте Ющенко, чий рейтинг усередині країни вже опустився до катастрофічного рівня, може втратити симпатії за кордоном через те, що дотримувався у спорі з Москвою виключно жорстких позицій і не робив жодних видимих кроків для того, щоб домовитися.

КОМЕНТАРІ

Сергій ЄРМІЛОВ, директор Інституту проблем екології та енергозбереження, екс-міністр з питань палива та енергетики:

— Спочатку були одні втрати з обох сторін. Але різні люди ставлять різні орієнтири в оцінці ефективності досягнутих домовленостей. Для одних ціна газу найкращий показник, а я вважаю, що найефективніший показник — припинення корупційних схем та ліквідація політичної складової в майбутніх газових перемовинах. Прем’єр-міністри обох країн провели хороший діалог, завдяки якому подальші українсько-російські відносини покращуватимуться. Стосовно ціни блакитного палива на 2009 рік, то Україна отримала історичний шанс перейти на європейську ціну в умовах зменшення світової ціни на нафтопродукти. Середня вартість природного газу для України, за підсумками 2009 року, може бути навіть меншою, ніж її прогнозували у попередніх домовленостях (менше $235 за тисячу метрів кубічних). З урахуванням 20% знижки країна може бути навіть у кращих умовах, ніж інші споживачі російського палива.

Олександр ТОДІЙЧУК, експерт з газових питань, член Альянсу «Нова Енергія України», президент Київського міжнародного енергетичного клубу:

— Програли всі. Як Україна, так і Росія з ЄС… Хоча «генератором таких ідей» була Росія. Економіка України дуже постраждає — це зрозуміло. Але через такі страждання ми можемо прийти на якісно новий рівень енергоспоживання, рівень диверсифікації, почнемо активніше уникати залежності від газу. Наразі ж у нашому балансі газова складова — близько 50%. В інших країнах — це 8, 9, 15%, але не 50… Україна могла б зменшити споживання газу на 20—25 мільйонів кубометрів за 3—5 років Також думаю, що основне, що мала б зробити Україна, — це знайти спільну мову з Європейським Союзом, щоб Росія продавала газ на східному кордоні, повністю адаптувати до європейських стандартів своє газове господарство…

Ці переговори я вважаю в цілому невдалими. Але в цій ситуації продовжувати протистояння було б теж неправильно.

Борис КУШНІРУК, незалежний економічний експерт:

— Щоб робити певні висновки, насамперед потрібно знати:

— Яким чином розраховується так звана європейська ціна на газ, бо, як добре відомо, немає якоїсь єдиної, чітко визначеної формули ціноутворення, що застосовується в угодах між Газпромом та його західними споживачами.

— Скільки планується купувати газу в поквартальному розрізі, враховуючи, що НАК «Нафтогаз» скоріше за все потребує у першому кварталі лише «технологічний» газ, необхідний для прокачування транзитного газу європейським споживачам.

— Скільки Газпром планує прокачувати газу територією України у поквартальному розрізі.

— Чи буде здійснюватись передоплата за транзит газу та за газ, який буде купуватись для українських споживачів.

— Чи залишиться в системі продажу газу українським споживачам у 2009 році дочірнє підприємство «Газпрому», і якщо так, то який загальний обсяг газу воно зможе продавати у 2009 році українським споживачам.

— Які будуть тарифи для зберігання газу в українських газосховищах для «Газпрому» і чи буде дозволено «Газпрому» продавати РосУкрЕнерго газ, який буде там (це питання пов’язано з дуже низьким тарифами на зберігання газу для РосУкрЕнерго, відповідно з угодами, укладеними ще у 2004 році).

— Чи зможе НАК «Нафтогаз» продавати якісь обсяги газу за межі України, і якщо так, то які умови та обсяги цих продажів, і чи не з’явиться там ще якась посередницька компанія, через яку НАК «Нафтогаз» буде змушений продавати газ за межі України.

— Чи є домовленість про строки укладання угод на постачання газу в Україну та транзиту газу територією України, починаючи з 2010 року, та чи є зобов’язання Росії підписати довгострокові угоди.

— Чи є домовленість про залучення незалежної західної компанії та представників Євросоюзу для погодження формул, які будуть застосовуватись для визначення ціни на газ і тарифів для транзиту та зберігання газу, який постачатиметься європейським споживачам…

Володимир САПРИКІН, директор енергетичних програм Центру ім. Разумкова:

— Ще зарано робити якісь попередні висновки. Експерти не побачили реальних цифр, і ніхто не знає, скільки доларів платитиме Україна за газ. Я б не поспішав говорити про переможців та переможених. У газовій суперечці ніхто не виграв. Питання в іншому: чи всі програли? Без остаточних цифр та підписаних угод робити економічний аналіз домовленостей не можна.

Володимир ОМЕЛЬЧЕНКО, провідний експерт енергетичних програм Центру ім. Разумкова:

— За результатами переговорів сторони отримали головне — перехід на газову формулу. Ще минулого року Центр ім. Разумкова називав єдиним способом нормалізації українсько-російських відносин — формульний підхід, який не залежить від особистісних уподобань. Щоб усвідомити це, на жаль, знадобився газовий конфлікт. Все рівно сторони прийшли до формули. «Газпром» не поступився жодним центом, відстоюючи свої інтереси, і 20% знижка означає перекладання доходів з кишені «Укртрансгазу» до кишені українських підприємств. Щоб зберегти газовий паритет, потрібно якнайшвидше підписати газові контракти на зразок тих, які «Газпром» підписує з нафтогазовими компаніями в Європі. Нинішні домовленості для українських підприємств, звісно, жорстка посадка. Але ціна понад $350 прогнозується тільки на перший квартал, а у другому і третьому вона зменшиться. Середньорічна ціна газу для України буде не набагато більшою, ніж у 2008 році. Але мова ультиматумів в українсько-російських відносинах поступово зникне, натомість прийде ринковий діалог.

Марек СІВЕЦЬ, віце-президент Європейського парламенту:

— Нещодавно в Європейському парламенті були представлені позиції Росії та України. Якщо ви запитаєте мене, чи знаю я після цього, хто винен, хто правий, то я відповім, що не знаю. Я не можу з упевненістю сказати, хто спровокував цей конфлікт. Немає сумнівів, що Росія використовує складну світову економічну ситуацію, а також використовує газ з метою дестабілізувати ситуацію в Україні, зіпсувати її відносини з іншими країнами. З іншого боку, Україна веде свою гру. Вона не може довести світовій спільноті, що є надійним партнером, що може відповідально підійти до транспортування газу. Гадаю, це не найкращим чином характеризує Україну в міжнародних відносинах. Європі треба уважніше придивлятися до цих обох країн, будувати з ними більш відповідальні відносини.

Олександр КОКТИШ, білоруський журналіст:

— Захід у таких ситуаціях має поводитися зважено, не приймати рішень зопалу. Ключову роль тут відіграють висновки експертів, а не заяви політиків. Мені здається, що західним країнам треба працювати над тим, аби була альтернатива. Один — це монополіст, для будь-якої справи це не дуже добре. Зациклюватися на чомусь одному є не найефективнішим і не найнадоцільнішим у сучасному світі. Що стосується Росії й України, то їм треба думати над тим, щоб усе було закріплене юридично. До речі, білоруські телеканали цього разу говорять про російсько-український газовий конфлікт неоднозначно, вони не кажуть, як раніше, що винна виключно Україна. У нас подаються аргументи як з одного, так і з іншого боку.

Лаурінас ЗІОНАВІЧЮС, латвійський політолог:

— Перший висновок, який має зробити Європа, — їй необхідно активніше долучатися до розв’язання проблем подібного роду, менше говорити й приймати практичні рішення. Другий висновок — Європі треба будувати більш ефективні відносини з Росією, оскільки доки таких відносин не буде, ми не зможемо вести конструктивний діалог. Певною мірою Європейський Союз відповідальний за те, що робить Росія. З іншого боку, Європейський Союз має бути більш відповідальним за Україну, більше приділяти їй часу. Слід визнати, що Україна досі не є надійним партнером. Газ, від якого залежить ЄС, проходить через територію цієї країни, тому Євросоюзу треба уважніше придивлятися до України, треба допомагати їй проводити внутрішні реформи, особливо антикорупційні.

Новини

26 Січня 2024

Україна через потепління скоротила споживання електрики

Аграрний комітет Ради схвалив ліквідацію багатомільярдного корупційного ринку – Кисилевський

Tata Steel отримає від Лондону меншу допомогу на декарбонізацію у порівнянні з європейськими компаніями

Підприємства Ostchem збільшили виробництво міндобрив на 19,5% 

Китай тисне на Іран, щоб той стримував хуситів у Червоному морі

У Раді пропонують зміни до закону про бронювання працівників

В Україні зросла кількість випадків рейдерства

Борг перед зеленою генерацією перевищив 19 млрд грн

Мінекономіки пропонує роботодавцям працевлаштувати ветеранів 

Україна збільшила імпорт довгого прокату на 28%

25 Січня 2024

Україна близька до самозабезпечення газом – Галущенко

Торік УЗ побудувала 528 вантажних вагонів

Виробникам зеленої електрики поставили ультиматум

Польща збудує нові перевантажувальні термінали у своїх портах

Voestalpine закликає уряд Австрії продовжити компенсацію цін на електроенергію до 2030 року

Виробництво нержавіючої сталі в Китаї оцінюється в 36 млн тонн

ВСІ НОВИНИ ⇢