Logo
Більше економити, менше платити. Як новий уряд може зменшити цифри у платіжках українців
01.08.2019 10:25
В Україні незабаром з’явиться новий уряд, перед яким будуть стояти серйозні виклики в енергетичній сфері. Серед них в тому числі — підвищення енергоефективності житлових будинків.

ЕП вирішила з’ясувати, які кроки має здійснити нова влада, щоб вирішити це питання.

Енергоефективність житлового сектору для України є критично важливою. Опалення в Україні здебільшого забезпечується газом, значна частина якого є імпортованою — у 2018 році Україна закупила імпортного газу на 3,12 мільярда доларів.

І саме населення є найбільшим споживачем природного газу — 11,2 млрд куб м з 31,9 млрд куб м за 2017 рік, тобто більше 35% споживання газу по країні. Відтак, економія при споживанні тепла житловими будинками — це стратегічне завдання для енергетичної безпеки.

З іншого боку, існує об’єктивна потреба у наближенні ціни газу для населення до ринкової.

За таких умов зменшення споживання тепла через підвищення енергоефективності — це реальна допомога сімейним бюджетам українців, які ще не завжди готові платити ринкову ціну за енергоресурси.

Формування відповідального власника: ОСББ та ЖБК

Говорячи про споживання тепла у житловому секторі, потрібно враховувати одну важливу обставину — економити може лише власник.

Якщо з власниками приватних будинків все зрозуміло — вони безпосередньо мусять займатись утепленням будинків, то багатоквартирні будинки мають проблему: якщо немає механізму управління власності, то про енергоефективність можна забути.

"Все, що стосується модернізації багатоквартирних будинків, спирається на спроможність приймати колективні рішення, тому базовою передумовою будь-яких дій є формування відповідального власника у цьому сегменті житлового сектору", — наголошує виконавчий директор Асоціації "Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк.

Практично усі існуючі програми енергоефективності для багатоквартирних будинків передбачають надання допомоги саме ОСББ (та у деяких випадках — ЖБК — житлово-будівельний кооператив).

Це пов’язано з тим, що економити однією квартирою при центральному теплопостачанні практично неможливо. Тому спроби "клаптикового утеплення" чи індивідуальної економії тепла у багатоквартирних будинках є фінансово беззмістовними, а іноді і дуже шкідливими.

Перехід на ОСББ забезпечує будинок статусом юридичної особи, що необхідно для участі у таких програмах.

Для прикладу, урядовою програмою "теплих кредитів" також можуть скористатись лише ті багатоквартирні будинки, що створили ОСББ чи ЖБК. Фонд енергоефективності, який має повноцінно працювати з вересня 2019 року, орієнтований виключно на ОСББ. Аналогічні муніципальні програми також спрямовані здебільшого на ОСББ.

Відтак, ті багатоквартирні будинки, які ще не створили ОСББ чи ЖБК, навіть теоретично не можуть претендувати на допомогу від держави чи місцевої влади для підвищення власної енергоефективності.

За даними Мінрегіону, в Україні налічується більше 180 тисяч багатоквартирних будинків, з яких лише 16,7% знаходяться в управлінні ОСББ. На думку Павлюка, така низька цифра пов’язана з тим, що останніми роками ОСББ не отримували належного розуміння своєї ваги в більшості урядових рішень.

"Тому завданням державного значення є формування сприятливого клімату для створення і функціонування ОСББ, і цим має займатися конкретний підрозділ в Мінрегіоні", — наголошує фахівець.

На думку начальника управління Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА Віри Радченко, крім ОСББ також не варто нехтувати і житлово-будівельними кооперативами, про яких чомусь забули при створенні Фонду енергоефективності. Застаріле законодавство про ЖБК також потребує суттєвого оновлення.

Стратегія термомодернізації та система енергоменеджменту

Україна повинна мати чітку стратегію термомодернізації житлових будівель, вважає експерт з енергетичної ефективності Офісу реформ Мінрегіону Валентина Гуч.

Наразі така стратегія відсутня, але проект Закону "Про енергетичну ефективність", розроблений Мінрегіоном, передбачає її затвердження на рівні Кабміну.

Така стратегія, на думку експерта, має включати:

інформацію про стан будівель в країні (кількість, технічні характеристики, енергоспоживання тощо);
визначення економічно доцільних підходів до впровадження енергоефективних заходів;
опис усіх фінансових інструментів термомодернізації будівель та їх обґрунтування;
чіткі цілі, які потрібно досягти в енергоефективності будівель;
розрахунок очікуваного обсягу економії енергії та моніторинг результатів впровадження енергоефективних заходів.

Крім того, у стратегії має бути і відповідь на питання, які саме фінансові механізми варто задіяти для термомодернізації будівель, що не мають ОСББ, вважає Валентина Гуч.

Вона переконана, що новий парламент повинен прийняти Закон "Про енергетичну ефективність", а новий уряд — розробити та затвердити вказану стратегію.

Іншим важливим аспектом, зазначає експерт, є створення системи енергетичного менеджменту, який має займатись моніторингом результатів впровадження заходів з термомодернізації. Наразі не у всіх містах України створені відділи енергоменеджменту, а на законодавчому рівні це питання не врегульовано.

Цілісна система енергоменеджменту, на думку експерта, має складатись із регіональних відділів, які б вели бази даних будівель (технічні характеристики, рівень енергоспоживання тощо) та звітували б про результати впровадження заходів з енергоефективності до центральної ланки, наприклад, Держенергоефективності).

Такий підхід дав би можливість моніторити усі діючі програми, вести необхідну статистику та краще залучати фінансування, вважає Гуч.

Погоджується з колегою і Святослав Павлюк. Він додає, що робота місцевих енергоменеджерів буде ефективною у тому разі, якщо буде забезпечений доступ органів місцевого самоврядування до даних побудинкового комерційного обліку газу, тепла та електроенергії. Наразі вони такого доступу не мають.
Зрозуміле фінансування

Через перманентний брак коштів у населення, в Україні діють державні програми та установи, покликані допомагати у питанні енергоефективності. Зокрема, існує урядова програма "теплі кредити" та створений Фонд енергоефективності, який ще повноцінно не запрацював попри три роки роботи над його запуском.

Програма "теплі кредити" передбачає відшкодування з держбюджету частини кредиту, що ОСББ, ЖБК чи фізична особа беруть у банку для впровадження заходів енергоефективності у своїх будинках.

Більшість експертів відзначають, що програма "теплих кредитів" є вельми популярною через свою простоту для клієнтів. "ОСББ та ЖБК постійно пишуть листи з проханням подовження програми та виділення додаткового фінансування", — зазначає Віра Радченко.

Водночас, у "теплих кредитів" існують і суттєві недоліки. Експерт Святослав Павлюк вказує на такі:

Держава компенсує лише витрати на матеріали та обладнання. Витрати на розробку проектно-кошторисної документації, енергоаудит та роботи програмою не покриваються.
Проекти, як правило, є фрагментарними, малобюджетними і не призводять до глибокої модернізації будинків. Заходи з поточного ремонту можуть подаватися як заходи з енергоефективності.

Компенсація не залежить від досягнення результату. Програма не вимірює досягнутого прогресу.

Програма має дуже обмежене фінансування і є розірваною в часі, що не дає можливості нормально планувати роботу за нею.

На думку експертів, програма "теплих кредитів" має залишатися як інструмент роботи з будинками індивідуальної забудови, в сільській місцевості, а також житлово-будівельними кооперативами, яких не включили до сфери діяльності Фонду енергоефективності.

Водночас, "теплі кредити" також потребують вирішення вказаних вище проблем, у першу чергу розширення категорій витрат, які покриває програма, та більш ретельного моніторингу та оцінки результатів.

Що з Фондом енергоефективності

Фонд повинен надавати гранти ОСББ для часткової компенсації витрат на енергоефективні заходи. Наразі Фонд працює над тестовим проектом "Перші ластівки": відібрано п'ятнадцять ОСББ, які випробовують, наскільки процедури отримання грантів є доступними та легкими у застосуванні.

Більшість експертів зазначають, що уже зараз помітна складність процедур Фонду. Тому, скоріш за все, треба буде вносити зміни до закону про Фонд в частині спрощення процедур подачі заявки, видачі відшкодування тощо.

Для ефективної роботи Фонду необхідне і внесення змін до Закону "Про енергетичну ефективність будівель", запевняє Валентина Гуч. Цей закон пов'язаний із законом про Фонд в частині енергетичної сертифікації, підготовки фахівців з енергетичного аудиту та мінімальних вимог до енергетичної ефективності.

Водночас, Павлюк вважає, що у законі взагалі варто прибрати норму про енергосертифікат як документ першого звернення до Фонду. Крім того, варто змістити основний фокус роботи Фонду з власної технічної служби і зовнішніх консультантів на структури енергоменеджменту міст, що усуне дублювання ролей.

Однак чи не найважливіше в цьому питанні, вважає Валентина Гуч, щоб держава виконувала фінансову угоду з ЄС щодо щорічного наповнення Фонду в розмірі 1,6 млрд грн (50 млн євро).

Така ж сума буде надаватись і з боку донорів. Стабільне наповнення Фонду зі сторони держави, на думку експерта, покаже серйозність намірів України у реформі енергоефективності.

Інші жерела фінансування програм енергоефективності

Нестача коштів — це хронічна проблема як сфери ЖКГ загалом, так і будь-яких державних програм енергозбереження.

На думку Павлюка, новій владі слід прийняти окремий законодавчий акт, на основі якого фіксована частина ренти від викопних енергетичних ресурсів спрямовувалась би на фінансування програм енергоефективності.

Таким чином, на думку експерта, доходи від існуючих енергетичних ресурсів стали б основою фінансування вказаних програм.

Крім того, за аналогією з Фондом енергоефективності, експерт радить створити Фонд модернізації муніципальної інфраструктури, який міг би надавати підтримку містам на здешевлення кредитів, які вони беруть на інфраструктурні проекти.

"При скороченні відсоткової ставки в гривні до 8-9% міста активно і швидко зможуть працювати з українськими банками, а не очікувати на багаторічні погодження від міжнародних фінансових організацій", — наголошує Павлюк.

Монетизація субсидій

В Україні близько 4 мільйонів домогосподарств із 14-ти отримують житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг. Проте, як показує досвід, немонетизована форма субсидій скоріше стимулює субсидіанта до надмірного споживання енергоресурсу, ніж до економії та відповідального споживання.

Заступник начальника департаменту енергоефективності НАК "Нафтогаз України" Олексій Хабатюк нещодавно зазначив, що до переходу на монетизацію субсидіанти споживали газу на індивідуальне опалення у 1,6 разів більше, ніж несубсидіанти.

Температура в оселях отримувачів субсидій могла досягати 24-26 градусів, у той час як їхні сусіди без субсидій тримали температуру до 20 градусів.

"Побудована за десять років система субсидій була неефективна з точки зору стимулювання ефективного споживання ресурсу. Запроваджена система монетизації стимулює людину економити газ, бо все зекономлене вона залишає собі. Гроші — найкращий мотиватор", — наголошує Хабатюк.

До останнього часу уряд обирав між так званою "готівковою" та "безготівковою" формами монетизації. Хоча лише "готівкова" форма, на думку Хабатюка та інших експертів, є реальною монетизацією, яка передбачена законом. І саме вона має бути запроваджена.

Відтак, ще одним важливим напрямком для нової влади у питанні енергоефективності має стати повний перехід на монетизовану форму субсидій. Інакше про ефективне споживання більше 4 мільйонів домогосподарств, що отримують субсидії, не може бути й мови.

Облік теплової енергії у житлових будинках

Рівень встановленого обліку тепла в Україні сягнув близько 80% у 2018 році, однак у 2019 році цей показник особливо не змінився, наголошує експерт Святослав Павлюк.

Більшість фахівців зазначають, що складність ситуації із засобами обліку в тому, що у теплопостачальних організацій (ТКЕ) та місцевої влади банально відсутні кошти на вказані заходи.

"ТКЕ зараз знаходяться у скрутному фінансовому становищі. У них немає змоги акумулювати кошти за допомогою інвестиційної складової в тарифах на лічильники. Вони можуть лише виставляти постфактум рахунок на встановлення лічильника", — зазначає Валентина Гуч.

За таких умов, на її думку, місцевій владі залишається затверджувати програми зі встановлення лічильників для житлових будівель та виділяти на них муніципальні кошти.

"Кабінету міністрів та Мінрегіону варто опрацювати окрему кредитну програму чи схему фінансування для встановлення лічильників", — вважає Павлюк.

На його думку, окремо слід подбати про те, щоб ТКЕ не саботували і не монополізували встановлення як теплових лічильників, так і індивідуальних теплових пунктів (ІТП).

Для цього уряду варто унормувати і скоротити терміни видання технічних умов на встановлення цього обладнання і прийняття його в експлуатацію, вважає експерт.

Питання повернення інвестиційної складової у тариф наразі залишається дискусійним, хоча деякі експерти виступають і за цей варіант.

Висновки

Безумовно, вказаний вище перелік напрямків та кроків з підвищення енергоефективності житлових будинків не є вичерпним. Адже це питання є надто комплексним, щоб окреслити готові рішення в рамках однієї статті.

Водночас, наведені тут пропозиції можуть задати хоча б систему координат та вектор майбутніх реформ, які новий уряд та парламент проводитимуть у цій сфері.

Роман Скляров

http://www.minprom.ua/page3/news254952.html