Економіка на перехресті: три сценарії розвитку для України

В уряді визначили сценарії для України на найближчі три роки. Що буде з економікою країни, якщо справдяться найбільш песимістичні очікування, пояснює ЕП.

Залишитись в програмі МВФ, але не підвищувати ціни на газ для населення. Втриматись від введення податку на виведений капітал з 2019 року. Підвищувати соціальні стандарти, але не досягти за обсягами промислового виробництва, імпорту та експорту рівня докризового 2013 року.

Такі нетривіальні задачі ставить перед собою уряд на наступні три роки.

Вони випливають з базового макросценарію розвитку української економіки який Кабмін затвердив на своєму засіданні 11 липня.

Окрім базового, Мінекономрозвитку розрахувало, як того вимагають правила, ще два альтернативних сценарії. Вони потрібні на випадок, якщо економічні реалії значно покращаться або погіршаться.

Наступний крок після макропрогнозу — підготовка трирічної бюджетної декларації та розрахунок проекту держбюджету на основі затвердженого макропрогнозу.

ЕП вибрала найголовніше з того, що передбачає кожен з сценаріїв.

Перший сценарій: стримано оптимістичний

Цей сценарій збігається з прогнозами МВФ і на основі саме цього прогнозу МЕРТ пропонує розраховувати бюджет на наступний рік.

Він передбачає збереження сприятливих умов на світових ринках, продовження реформ, але функціонування економіки в режимі "статус-кво щодо земельної та податкової реформи, оскільки в суспільстві немає консенсусу".  Тобто, цей сценарій не передбачає запровадження ринку землі та податку на виведений капітал.

Реакція економіки на реформи буде помірною. Згідно цього сценарію зростання ВВП становитиме 3% у 2019 році, 3,8 % — у 2020, 4,1% — у 2021 році. Наприкінці 2021 року країнська економіка лише перейде  з фази відновлення у фазу зростання.

Попит і пропозиція. В уряді вважають, що розширення споживчого та інвестиційного попиту стане драйвером зростання економіки в наступні три роки.

Збереження робочих місць в процесі приватизації, підтримка та розвиток підприємництва сприятимуть зниженню рівня безробіття з 8,9% у 2019 до 8,3% у 2021.

Попит стимулюватиме збільшення доходів громадян, у тому числі завдяки зростанню соцстандартів та приватним переказам з-за кордону.

Продовжуватиметься пенсійна реформа — з 1 січня 2019 року буде введена накопичувальна пенсійна система. Українці збільшуватимуть власні заощадження, що в свою чергу стримуватиме зростання попиту.

Щодо пропозиції — обсяг виробництва промислової продукції в середньому зростатиме на 4,5%, але цього не вистачить щоб досягти докризового рівня 2013 року.

Завдяки припливу інвестицій та переоснащенню виробничих потужностей підприємств оборонно-промислового комплексу розвиватиметься машинобудування. Зростання попиту та збільшення сировинної бази в АПК активізує харчову промисловість (ріст 4% у середньому).

Найвищі темпи зростання прогнозуються у будівництві — 9,9% в середньому. Передбачається, що драйвером для галузі стане потреба додаткових промислових виробництв у зв’язку з розвитком транспортної інфраструктури та більш активне кредитування будівельних об’єктів.

Разом з тим, у житловому будівництві не очікується високих темпів зростання через уже існуючу значну пропозицію житла на ринку нерухомості.

Загалом помірно зростатиме усе: від обсягів торгівлі, виробництва аграрної та сертифікованої органічної продукції — до металургії.

Ціни. В наступні три роки темпи інфляції вповільнюватимуться і у 2021 році досягнуть 5% у річному вимірі.

Очікується, що грошово-кредитна політика Національного банку буде "помірної жорсткості". Довіра населення до банківського сектору повернеться — разом з довгостроковими депозитами в національній та іноземній валютах. Прогноз цін враховує монетизацію комунальних субсидій та підвищення соцстандартів.

Ринок праці. У 2015-2017 роках, за даними Держстату, кількість трудових мігрантів становила 1,3 млн осіб, що на 10% більше, ніж у 2010-2012 роках.

Додатковим трендом є внутрішня трудова міграція через анексію Криму та війну на Донбасі. За даними Мінсоцполітики, на травень 2018 року на облік взято 1,5 млн переселенців з Донбасу та Криму.

Долати бідність та створювати нові робочі місця уряд планує за рахунок працевлаштування молоді, зростання взаємної зайнятості в сфері малого підприємництва та розвитку та розвитку окремих точкових напрямків виробництва.

Так, уряд розраховує нам розвиток виробництва комплектуючих для локалізації складання локомотивів — угода між "Укрзалізницею" та General Electric.

В результаті рівень безробіття поступово зменшуватиметься — з 8,9% у 2019 році до 8,3% — у 2021.

Мінімальна зарплата зростатиме швидше за інфляцію. В середньому в наступні три роки її щорічне зростання становитиме 7-9%.

Середньомісячна номінальна зарплата підвищиться з 10 129 грн у 2019 році до 12 835 грн — у 2021. Такі темпи росту дозволяють через три роки перевищити показники 2013 більш ніж на 30%.

Зовнішня торгівля і платіжний баланс. В наступні три роки прогнозується подальше скорочення обсягів торгівлі з Росією. Натомість активізуються торгівельні зв’язки з країнами Африки та Азії, у тому числі завдяки угоді про вільну торгівлю з Ізраїлем та Туреччиною.

Обсяг експорту протягом трьох наступних років зростатиме в середньому на 8,7% щорічно. В структурі експорту кардинальних зрушень не буде. Обсяги імпорту зростатимуть повільніше — в середньому на 8,5% щорічно.

Вийти рівень докризового 2013 року за обома показниками у 2021 році не вдасться. Вплив фактору зростання грошових переказів на сальдо платіжного балансу збережеться, хоча саме зростання обсягів цих переказів сповільниться.

Зростатимуть інвестиції в банківський та реальний сектор економіки. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій — в середньому щорічно на рівні 9,5-10 млрд доларів.

Уряд розраховує на співпрацю з основними кредиторами — МВФ, Світовим Банком та Європейським союзом.

Другий сценарій: оптимістичний

Основна відмінність другого сценарію від першого — інтенсивний темп реформ.

Цей макросценарій передбачає реалізацію складних реформ — земельної та податкової в частині оподаткування прибутку підприємств (запровадження податку на виведений капітал).

Відповідно до оптимістичного сценарію у 2019 році ріст ВВП становитиме 4,1%, у 2020 році — 5%, у 2021 році — 5,4%.

За сценарієм на українську економіку чекає прискорений розвиток. Все відбуватиметься стрімко: притік інвестицій, розвиток технологій та інновацій. Ефект від запровадження податку на виведений капітал буде переважно стимулюючим: компанії спрямують вивільнені кошти на модернізацію, що покращить спроможність підприємств розраховуватись з боргами та залучати нові.

Зниження податкового навантаження на прибуток відіб’є бажання у бізнесу ухилятися від сплати податків. Негативний вплив від введення ПнВК — бюджетні втрати — поступово планується компенсувати за рахунок активізації виробництва.

Ще одна особливість цього сценарію — поетапне запровадження ринку землі протягом перехідного періоду до 2020 року.

Згідно цього сценарію показники розвитку більшості галузей вийдуть на рівень докризового 2013 року, або перевищать його.

Третій сценарій: песимістичний

Згідно цього сценарію, реформи будуть слабкими, а зовнішні тенденції — негативними.

Зростання ВВП у 2019 році становитиме 1,1%, у 2020 році — 1,6%, у 2021 — 2,1%. Тобто, ВВП 2021 року становитиме лише 95,7% докризового 2013 року.

Гальмування економічного розвитку та втрата довіри іноземних інвесторів загострять проблему розрахунку України за своїми борговими зобов’язаннями. Слабке запровадження внутрішніх реформ посилить диспропорції в економіці, що блокуватиме притік інвестицій.

Ціни зростатимуть швидше — на кінець 2021 року інфляція сягне 6,7%.

Основні ризики та парадокси

Ймовірність кожного з цих сценаріїв у тому числі залежить від того, наскільки реалізовуються економічні ризики. У Мінекономрозвитку їх нарахували щонайменше десять.

Серед них — більше за прогнозоване підвищення світових цін на продовольство та енергетичні ресурси, менші за очікувані обсяги врожаю, реалізація проекту "Північний потік — 2", активне військове протистояння на сході та посилення загроз національній безпеці.

Ескалація воєнних дій активує ще один ризик — пришвидшить трудову міграцію та збільшить кількість біженців.

Серед інших ризиків — реалізація популістичних обіцянок, а саме невиправдане підвищення соціальних видатків, розірвання співпраці з Міжнародним валютним фондом або продовження співпраці на менш вигідних для України умовах.

Реалістичність останніх двох ризиків в наступному році підвищують подвійні вибори. У цьому році через відсутність ресурсів у бюджеті уряд поки що відкладає плани  щодо підвищення соціальних видатків на передвиборний 2019 рік.

З політичних мотивів влада також втримується від підвищення тарифів, і, як помітно з показників, на яких ці сценарії розраховувались, планує продовжувати зволікати.

Парадокс полягає в тому, що судячи з макросценаріїв, ані в цьому, ані в три наступні три роки уряд не планує підвищувати ціни на газ, як того вимагає кредитор. Але планує залишитись в програмі МВФ і залучати мільярдні інвестиції.

Більше того, ні одна з вимог МВФ ще не виконана. Перший пункт програми — закон про Антикорупційний суд, який був напередодні ухвалений Радою — кредитор не зарахував як виконаний. Через скандальну правку, яка стосується апеляції справ НАБУ.

З кожним місяцем ризик зупинки співпраці з МВФ все більше дається взнаки.

Одна з уже зафіксованих небезпечних тенденцій — скорочення золотовалютних резервів. В першому півріччі 2018 року вони знизились на 830 млн доларів — до майже 18 млрд дол.

"Чиста покупка валюти НБУ в першому кварталі 2018 практично дорівнює платежам на користь МВФ — 1,269 млрд дол, які включають як виплату відсотків, так і погашення заборгованості", — зазначає фінансовий аналітик ICU Михайло Демків.

Резерви, за його словами, продовжать знижуватися. Очікувані виплати по державному боргу до осені, коли теоретично можливе отримання наступного траншу МВФ та макрофінансової допомоги ЄС, становитимуть: в липні — 350 млн дол, в серпні — 675 млн дол.

Попередній транш МВФ Україна отримала в квітні 2017 року й з того часу лише скорочувала обсяг заборгованості, нагадують в ICU. До кінця року залишається виплатити близько 2,5 млрд дол.

Тому, для підтримання обсягу резервів на рівні 3+ місяці імпорту, для України залишається важливим питання отримання наступного траншу МВФ та коштів інших офіційних кредиторів. Транші МВФ спрямовуються на поповнення золотовалютний резервів. Без співпраці з МВФ скорочення резервів буде стрімким.

Інший ризик, який може справдитися на фоні призупинки співпраці з кредитором — зрив планів щодо виходу восени на зовнішні ринки та ризик неспроможності розрахуватися з боргами.

У Мінфіні завжди говорили, що випуск євробондів доцільний лише за умови співпраці з кредитором. Без цієї допомоги це буде дуже дороге і виключно політичне рішення.

Галина Калачова