Тимошенко взялась за зниклі мільярди

Гроші на розрахунки за російський газ в Україні є, але не там, де треба. Про це в п’ятницю повідомила під час наради з губернаторами прем’єр-міністр Юлія Тимошенко – одночасно окресливши коло пошуків.

Спеціальній нараді з питань розрахунків за газ передувала міжнародна епопея щодо уникнення нової «газової війни» мі ж Росією та Україною, на яку песимісти чекають вже на початку липня.

Як неодноразово писав , формальною причиною її може стати неплатоспроможність НАК «Нафтогаз України», якому необхідно закачати найближчим часом до газових сховищ майже 19 мільярдів кубічних метрів палива, що обійдеться в суму від 4 до 5 млрд. дол.

Саме газ зі сховищ у зимовий період і постачається європейським споживачам, у той час як на свої потреби Україна забирає газ безпосередньо з «труби» на російсько-українському кордоні.

Росіяни заговорили про потенційну кризу ще у квітні, коли Тимошенко їздила до Москви домолятися про зниження обсягів закупівлі палива. Главі українського уряду тоді таки вдалося домовитись зі своїм російським колегою Владіміром Путіним про те, що в першому півріччі Україна купить менше газу, ніж це передбачено підписаними в січні контрактами.

Проте Путін не пішов на іншу пропозицію: закачати в українські ПГС до 19,5 млрд. куб. м. газу в рахунок оплати транзиту за наступні роки.

Кремль погодився надати лише 0,8 млрд. «кубів» газу. Натомість віце-прем’єр РФ Ігор Сєчін заявив у Європі, що через неплатоспроможність «Нафтогазу» взимку можлива нова газова криза, а пізніше «Газпром» оприлюднив заяву про те, що більше нічого не винен Україні в поточному році – оскільки платежі за річний транзит газу були проведені авансом уже до початку літа.

Після цього росіяни активізували інформаційну кампанію про нездатність НАК виконати свої зобов’язання.

Піком цієї кампанії стало публічне зізнання Президента Віктора Ющенка в тому, що сплата за газ, поставлений у травні, була здійснена Києвом лише за рахунок емісії гривні.

У свою чергу, європейців Москва активно «обробляла» в напрямку того, що ЄС повинен надати кредити Україні або в інший спосіб профінансувати закупівлі російського газу. Першим із цією ідеєю виступив сам президент РФ Дмітрій Мєдвєдєв, заявивши, що в такому випадку частково профінансувати кредит готова й Росія.

Європейці так і не дали на сьогодні однозначної відповіді на російські пропозиції, хоча в принципі ці пропозиції уже підтримала й Україна в особі Юлії Тимошенко.

Зокрема, під час візиту до Люксембурга 16 червня Тимошенко прямо заявила, що «загальне щастя України, Росії та ЄС» – тобто закачування газу в українські сховища – «повинен хтось профінансувати».

Прем’єр при цьому навіть сказала, що українська сторона готова «використати цивілізовану процедуру позики коштів у європейських банків під комерційні проценти», оскільки, мовляв, українські банки надто оглушені кризою.

Також вона повідомила, що Київ сподівається отримати кредит ЄБРР, котрий можна було б використати для розплати з «Газпромом».

Проте поки що євроструктури мовчать: за словами старого-нового голови єврокомісії Жозе Баррозу, таке питання може бути вирішене лише на найвищому рівні – на самті ЄС. Відтак ЄC взяли тайм-аут до 2 липня.

Тим часом український уряд сповнений рішучості вдарити по вітчизяних неплательниках за енергоресурси.

Гучним анонсом цієї кампанії можна вважати п’ятничне засідання глави Кабміну за участю губернаторів, мерів, а також екрівників теплокомуненерго. Саме на ньому Юлія Тимошенко повідомила, що загальна сума боргів по розрахунках споживачів з НАК «Нафтогаз» у країні становить 26 мільярдів гривень.

«Це якраз та сума, якої нам вистачило б для розрахунків до кінця року», – наголосила Тимошенко.

Тут-таки прем’єр назвала тих, кого, очевидно, вважає не останніми винуватцями такого стану речей. Це виявились комунальники на місях.

«У всій структурі боргу – 26 млрд. грн. – підприємства теплокомуненерго мають заборгованість 7,7 млрд.

Це, вважайте, 1 млрд. доларів, який лежить і який держава не може використовувати!», – обурилась Тимошенко.

Щоб яскравіше проілюструвати масштаби сказаного, глава уряду повідомила: у червні-липні Україна має заплатити «Газпрому» 1,25 мільядра доларів. Тобто суму, цілком співставну з боргами самих лише комунальників.

Хоча перед засіданням у п’ятницю Юлія Тимошенко й заявила, що «ніхто не вийде» з приміщення, доки не будуть знайдні механізми погашення боргів перед НАК, очевидно, що відповідні урядові рішення можуть бути прийняті не раніше понеділка.

Саме на понеділок анонсовано позачергове засідання Кабміну, цілком присвячене «газово-борговій» темі. На ньому, за словами Тимошенко, буде опрацьовано й принято постанову, котра дозволить компенсувати різницю в цінах для підприємств теплокомуненерго.

Водночас уже сьогодні Тимошенко анонсувала деякі тактичні заходи, на реалізацію яких сподівається у справі утримання «Нафтогазу» від остаточного сповзання у прірву.

Зокрема, за словами прем’єра, це має бути максимально суворе дотримання платіжної дисципліни все тими ж комуненерго. Недарма на засіданні Тимошенко навела дані про те, що в той час як громадяни розраховуються за газ із ТКЕ на 85 %, останні платять «Нафтогазу» лише 30 %.

«Я не можу пояснити цей феномен», – наголосила Тимошенко, пообіцявши, що надалі комуненерго повинні перераховувати отриману плату за газ лише на спеціальні роздільні рахунки «Ощадбанку».

Це, за задумом, повинно убезпечити кошти від «зникнення» дорогою від споживачів до НАКу.

Якщо ж ТКЕ не дослухаються побажання прем’єра, вона обіцяє підключити податкову, щоб та «день у день» списувала – тобто забирала – відповідні кошти «неправильних» розрахункових рахунків ТКЕ.

Крім того, прем’єр анонсувала воістину революційну ідею централізованого встановлення тарифів на комунальні послуги. На думку Тимошенко, цю сферу слід відібрати у місцевої влади, натомість передавши її «НКРЕ чи іншому центральному органу».

Щоправда, навіть прем’єр визнала, що швидко добитись цього неможливо: за її словами, відповідний законопроект вона сподівається провести «в першому кварталі наступного року» – тобто, треба так розуміти, незабаром після президентських виборів.

Ще одне нововедення, яке глава уряду пообіцяла реалізувати після цієї знаменної події – це поквартальне, «як у всіх країнах світу», встановлення ціни на газ для промислових споживачів.

Як відомо, зараз ця ціна вираховується як середньозважена по року. Водночас, ціна імпортного газу з Росії, згідно з двосторонніми домовленостями, корелюється в кождному кварталі.

Втім, Юлія Тимошенко так і не уточнила, чи буде щоквартальний принцип використовуватися до всіх споживачів, чи лише тільки до промислових. Та й самим останнім она пообіцяла, що новий метод розрахунку не призведе помітного до подорожчання газу.

«У цілому для промисловості, те, що ми зараз бачимо, ціна буде на рівні 230, можливо, небагато більша», – заявила прем’єр незабаром після того, як повідомила, що загальна середньозважена ціна газу на поточний рік складає 228,8 дол. за тис. «кубів».

Очевидно, такий оптимізм щодо майбутнього можна випромінювати, лише твердо розраховуючи, що до моменту настання цього майбутнього минуться як можлива «газова війна» з Кремлем, так і вже згадані президентські вибори.