Євроформат

У новому складі Європейського парламенту може постати проукраїнська політична група. Єврокомісія та МТV домовилися про проведення спільної кампанії «Чи можеш ти мене почути, Європо?», що має спонукати молодих європейців взяти участь у виборах до Європейського парламенту 4–7 червня. Перед єврочиновниками вкотре постає сакраментальне питання: яким чином умотивувати громадян 27-ми країн-членів сприймати єдиний виборний орган Європейського Союзу як демократичну інстанцію, що представляє їхні ж інтереси, а не як надмірно масивну й замкнену в собі структуру?

Низька явка як виклик

На останніх виборах до Європарламенту 2004 року явка виборців сягнула рекордно низької позначки – 45,6%. На виборах 1999-го вона була не набагато вищою – 49,8%. Найбільшу явку зафіксовано в 1979 році – 63%, але це були перші загальні й прямі вибори до законодавчого органу ЄС. Відтоді кількість європейців, які приходили на виборчі дільниці, зменшувалася від виборів до виборів. За ті 30 років, які минули від перших виборів до Європарламенту, європейці вже звикли вірити, що цей орган факти­чно не впливає на їхнє життя.

Сьогодні можливість реальних змін у ментальному сприйнятті Європарламенту безпосередньо залежить від підписання Лісабонської угоди. Вона передбачає значне розширення повноважень і впливу парламенту в різних царинах, зокрема й у спільній зовнішній політиці ЄС. Якщо взяти до уваги ще й передбачене Лісабонською угодою запровадження посади одноосібного президента ЄС, то інституційна структура Євросоюзу має істотно змінитися. Однак ірландське «ні», сказане угоді торік на національному референдумі, відтягує можливість таких змін на невизначений час.

Зміни будуть, але незначні

Поки що європейці голосуватимуть за старими правилами й апелюватимуть до усталених уявлень про Європарламент. Змінити звичний перебіг євровиборів, утім, може економічна криза. В умовах падіння економіки і зростання рівня безробіття великі шанси на отримання політичних дивідендів мають радикальні партії. Проте, за попередніми прогнозами, на цьогорічних виборах до Європарламенту ця закономірність не спрацює.

Віце-президент Європарламенту Ма­­рек Сівєц розповів Тижню, що, на його думку, економічну кризу взагалі не слід розглядати як передумову потрапляння до Європейського парламенту радикальних політсил. «Наразі соціальний вплив кризи не такий вже й помітний у країнах ЄС, хоча ми й чуємо певні погані новини про зростання рівня безробіття, скорочення виробництва», – переконаний він. За прогнозом аналітиків Лондонської шко­ли економіки та політичних наук і дублінського Трініті-коледжу, вибори 2009 року не принесуть жодних глибинних змін у складі Європарламенту, окрім незначної зміни балансу між правоцентристськими та лівоцентристськими силами в бік паритету.

Європейські консерватори й Україна

Найцікавіші для України зміни мають відбутися в політичній групі Європейської народної партії/Європейських демократів (European Peop­­le’s Party/European Democrats), найчисельнішій і найвпливовішій у Європарламенті. Британські консерватори оголосили про своє рішення вийти з цієї групи й за результатами чер­в­­невих виборів сфор­­­­мувати нову політичну групу. Передбачають, що до них приєднаються чеські громадянські демократи, очолювані екс-прем’єром Міреком Тополанеком, та польська партія «Право і справедливість», до якої входить президент Польщі Лех Качинський. Поміж можливих учасників нового об’єднання під назвою «Європейські консерватори» також називають Данську народну партію, італійську Лігу Півночі, бельгійську партію фла­­мандських націоналістів «Список Дедекера» (Lijst Dedeker) та євродепутатів від Литви і Латвії, які сьогодні входять до політичної групи «Союз за Європу націй» (Allia­­n­­ce for Europe of Nations).

Британські консерватори відомі своєю послідовною і чіткою підтримкою ідеї інтеграції України до ЄС та вступу до НАТО. Для цього вони мають свої прагматичні резони: можливе розширення ЄС на Схід стримуватиме поглиблення політичної інтеграції в межах ЄС, яке вони не під­­тримують. Загалом їхня група зможе отримати до 80-ти місць, що зробить їх четвертою за впливовістю політичною групою Європарламенту. Таким чином, у новому складі Європарламенту передбачається формування політичної гру­­пи, ключові позиції в якій посядуть прибічники ідеї повномасштабної інтеграції України до ЄС та НАТО.

Загалом же Європейський парламент – це, передусім, школа освоєння системи фундаментальних цінностей європейської політики, без яких не було б Європи як такої. Європейці звикли жити в координатах цих цінностей і сприймають їх як належне, тому й не поспішають на виборчі дільниці. Для українців же, на жаль, усе це залишається екзотикою.