Як жити з новим законом про акціонерні товариства

Назвався ґруздем – хутчіш у кошик
Народна мудрість

29 квітня 2009 року вступає в силу Закон "Про акціонерні товариства".

Зайве зупинятися на його перевагах та недоліках. Варто спробувати розібратися, що і коли робити емітенту, аби не стати злісним порушником і комфортно продовжувати працювати в умовах нового законодавства.

Зокрема, хотілося б виділити його взаємодію з професійними учасниками фондового ринку.

Ким бути?

Відповідно до Закону, через два року після початку дії закону, тобто після 29 квітня 2011 року, закритих і відкритих акціонерних товариств (АТ) в Україні бути не повинно – лише приватні та публічні.

Яким товариство було – закритим або відкритим – не має значення. До вказаної дати потрібно прийняти рішення про його тип.

Не вдаючись в усі деталі розходжень між приватним і публічним акціонерним товариством, варто виділити головне – приватне АТ закрите від зовнішніх інвесторів – як дружніх, так і недружніх – і не має зобов'язань щодо розкриття значної кількості інформації, зокрема, звітності.

Також приватне АТ у будь-який момент може прийняти рішення про свою публічність і вийти на ринок залучення капіталу.

Зараз переважна більшість українських АТ не використовує для залучення інвестицій інструменти, ані приватного, ані публічного розміщення акцій. Товариства існують як акціонерні тільки для використання цінно-паперових механізмів для обліку прав власності на паї у них.

В основному, це наслідок приватизаційних процесів. Природно, що для менеджменту і мажоритарних акціонерів таких АТ – власників великих пакетів акцій – корпоративна публічність ні до чого.

У їхніх інтересах зробити товариство приватним – як підсумок, і затратного зовнішнього інформування менше, і рух акцій під контролем.

Але для цього необхідно, щоб акціонерів було не більше ста – згідно із Законом, це максимально можлива їх кількість у приватному АТ. Якщо їх більше на порядок, про таку перспективу можна забути і варто готуватися до публічної життя.

Якщо кількість "зайвих" акціонерів помірна, можна до прийняття рішення про тип акціонерного товариства викупити акції для приведення кількості акціонерів до заповітної сотні.

Згідно з українським законодавством, для виконання цих дій слід обов'язково залучити ліцензованого торговця цінними паперами. Купівля акцій на замовлення – справа копітка і не особливо прибуткова.

Однак в умовах нинішньої кризи надання такої послуги може бути цілком привабливим для торговців цінними паперами, так й акціонери будуть більш поступливими з приводу ціни.

Тож якщо мажоритарні акціонери прагнуть до приватності – саме час здійснити укрупнення своїх пакетів акцій. Потім це буде і важче, і дорожче.

Слід зазначити, що відповідно до Закону, в залежності від кількості акціонерів, у товариства виникають певні обов'язки і права. Такими прикордонними значеннями є: 1, 10, 25, 100, 1000.

Наприклад, якщо в АТ один акціонер, загальних зборів з усіма формальностями можна взагалі не проводити, не більше двадцяти п'яти – рішення загальних зборів можна проводити методом опитування тощо.

Чим менша кількість акціонерів, тим більше ступенів свободи має товариство. Тому викуп акцій може бути доцільним не тільки для прийняття рішення про тип товариства.

Закон містить цілий розділ, присвячений придбанню значного – 10% і більше – або контрольного пакету акцій. Тут поняття "приватне" або "публічне АТ" взагалі не згадуються.

Отже, є всі підстави вважати, що консолідацію пакетів акцій – формування великих пакетів – за старими правилами без зайвого інформування всіх і вся можна провести тільки до набрання чинності Закону.

Що робити?

Державна Комісія з цінних паперів та фондового ринку днями зняла деякі питання щодо приведення діяльності АТ у відповідність до Закону.

Регулятор пояснив, що відповідні зміни до статуту і внутрішніх документів товариства варто внести до 29 квітня 2011 року. Здавалося б, часу більш ніж достатньо, і в найближчі місяці можна про це не думати.

Втім, є декілька нюансів.

По-перше, у цьому ж роз'ясненні рекомендується прийняти такі зміни на щорічних зборах у 2010 році.

По-друге, відповідно до Закону, у статуті та внутрішніх документах може бути досить багато уточнюючих положень, які дозволяють покращити взаємодію товариства, його органів управління та акціонерів. Якісні розробка та опис відповідних правил і процедур можуть зайняти чимало часу і зусиль висококваліфікованих юристів, узгодження всіх зацікавлених осіб.

По-третє, положення Закону про бездокументарну форму існування акцій набирає чинності 29 жовтня 2010 року, тобто через два роки після опублікування Закону. З цього моменту облік акцій повинен вестися не у реєстраторів, а на рахунках у цінних паперах у зберігачів – торговців цінними паперами, що мають ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

Фактично залишається півтора роки. Якщо ж врахувати, що переведення акцій у бездокументарну форму, тобто дематеріалізація – мабуть, найбільш тривалий і трудомісткий процес для майбутнього АТ, то про запас часу краще й не думати.

Складність і тривалість знерухомлення випуску акцій прямо залежить від кількості акціонерів. Деякі великі акціонерні товариства, наприклад, ВАТ "Мотор-Січ", вже на зборах цього року збираються прийняти рішення про переведення акцій у бездокументарну форму.

І останнє. Кількість акціонерних товариств з документарною формою існування в Україні складає близько 30 тисяч. Число ліцензованих торговців-зберігачів – 250. Кількість сертифікованих фахівців у більшості зберігачів не перевищує трьох.

Якщо у 2010 році почнеться, як прогнозується, підйом ринку, виконання робіт зі знерухомлення випусків акцій для зберiгачiв буде малопривабливим рутинних процесом, що відволікатиме фахівців від основної діяльності.

Таким чином, в наступному році емітентам домовлятися про здійснення дематериалізації акцій може виявитися набагато складніше й дорожче. Тому відкласти прийняття названих рішень не варто.

В принципі, процес зміни форми існування акцій та внесення змін до статуту відповідно до Закону можна не пов'язувати. Внесення головних змін можна залишити на наступний рік, а на найближчому зборах запровадити норми, які стосуються тільки форми існування акцій, а вже потім провести знерухомлення випуску.

При цьому потрібно врахувати, що вибір зберігача та депозитарію потрібно зробити ще на етапі планування зборів, тому що зборами затверджується рішення про дематеріалізацію акцій, у якому мають бути зазначені і зберігач, і депозитарій.

Поєднання в одній особі торгівця, що здійснює скупку акцій в інтересах мажоритарних акціонерів, та зберігача, що займається знерухомленням випуску, може істотно підвищити ефективність обох процесів.

Час кризи найбільше підходить для реорганізації і реструктуризації бізнесу. Приведення діяльності АТ у відповідність до Закону потрібно сприймати як елемент цих процесів. А потім, коли неодмінно почнеться зростання економіки, основні зусилля можна буде зосередити на реальному виробництві, не відволікаючись на формальності.