Україні потрібен Калігула

Народ, за висновками учасників круглого столу, дуже хоче бачити оновленого українського політика насамперед сексуально привабливим. Інформацію про круглий стіл на тему «Оновлення політичного життя України» я пропустив повз увагу. Бо, по-перше, проводився він у приміщенні Верховної Ради України, де за визначенням нічого хорошого відбуватися не може. А по-друге, всі розмови про оновлення політичного життя України такі самі пустопорожні, як, наприклад, заклики до Леоніда Черновецького поводити себе на людях адекватно.

Та коли організатори круглого столу сумлінно відзвітували мені, приславши пост-реліз рядової та нецікавої, загалом, події, я змушений був поміняти свою думку. Виявляється, оновлення української політики тут розглядалося в буквальному розумінні: політиків треба міняти. Старих на молодих.

«Молоді люди здатні результативно працювати, займати ключові позиції та керувати країною ефективно», – зазначає Олена Піддубчак, президент громадської організації «Еліта держави», яка значиться серед організаторів круглого столу. Виявляється, саме молоді люди віком 30-35 років, котрі є чи не найактивнішою частиною суспільства, не мають змоги просуватися вгору політичними сходами та займати провідні ролі на політичній арені.

А іміджмейкер Вікторія Кулаковська додала: «Опитування українців на предмет того, яким вони бачать ідеального політика, показали: він повинен мати хороше здоров’я, фізичну привабливість і бути сексуальним».

Отже, народ, за висновками учасників згаданого круглого столу, дуже хоче бачити оновленого українського політичного діяча насамперед сексуально привабливим. Сексуальність, виявляється, основна ознака електоральної довіри. Простіше кажучи, на виборах ми будемо голосувати насамперед за красунчиків.

Якщо відкинути емоції та проаналізувати ситуацію, то стане зрозуміло: певна доля істини в цьому є. Скажімо, першим (після далекого Михайла Грушевського, звісно) президентом України став Леонід Кравчук. Його тодішній електорат – жінки віком «після 45», або, користуючись телевізійною термінологію, «цільова аудиторія 45+». Для цих жіночок Леонід Макарович зразка 1991 року був справді сексуально привабливим. Дарма, що за віком колишній партійний ідеолог тоді не відповідав сучасним вимогам до молодого цілеспрямованого сексуального політичного діяча. Влітку 91-го вперше втілився в життя принцип «голосуй серцем»: політтехнологи БЮТ нещодавно лише надали цьому гаслу візуального еквіваленту.

До речі, Юлія Тимошенко, хоча теж не належить до 30-35-річних політиків, усе таки вважається мало не еталоном жіночої привабливості в політиці. Але не дарма ж організатори згаданого круглого столу, не змовляючись, винесли за дужки перспективу політично-еротичного зростання молодих жінок. Сексуальна жінка, пішовши в політику, сама себе заганяє в електоральну пастку. Чоловіки слабо сприймають таку жінку в політиці, а отже, швидше проголосують за потворного мужика. Жінки більш охоче підтримують свою «сестру» на політичній арені, але ця підтримка здебільшого моральна: в останній момент домогосподарки пересічної зовнішності машинально, на підсвідомому рівні, віддадуть свої голоси все ж таки за сексуального чоловіка.

Яскравий приклад тому – Віктор Ющенко зразка 2002-2004 років. Уявіть, що лідером тодішньої політичної опозиції був хтось із зовнішністю колгоспника… Мені розповідали, як у ті роки проходили зустрічі Ющенка з своїми виборцями: у перших рядах завжди стояли молоденькі дівчата, які щиро слухали обіцянки легіня з Сумщини. Молоді та патріотично налаштовані хлопці, своєю чергою, хотіли бути схожими на предмет нічних зітхань своїх ровесниць.

Правда, поняття «сексуальний політик» досить умовне та розмите. Для кожного – свої стандарти сексуальності. Для одних це демократ Білл Клінтон, що цілком зрозуміло. Для інших – комуніст Петро Симоненко, що абсолютно не зрозуміло, але, тим не менше, такий факт є.

Заглянемо в словник фактів. «Сексуальність людини – це вияв сексуального відчуття та інтимної близькості між людьми, а також вияв ідентичності через секс», – написано там. Отже, якщо, коли вірити іміджмейкеру пані Кулаковській, політик майбутнього – молодий чоловік, якого кожен із нас повинен хотіти в сексуальному плані. Тобто, об’єкт наших сексуальних бажань, котрі швидко зіллються з електоральними вподобаннями. Правда, лише побіжний огляд персоналій показав: для того, аби бути сексуальним, політичному діячу не треба бути таким уже молодим.

Значить, не вік прикрашає «оновленого політика»?

Знову консультуємося зі словником. «Сексуальність являє собою рушійну силу соціальної активності людини, оскільки спрямована на досягнення не лише сексуального задоволення, а й соціально-психологічого стану, котрий визначається словом «щастя», – пишуть розумні люди. Таким чином, сексуальний – той, хто знаходиться на піку задоволення, на вершині щастя. Знову напрошуються паралелі з Ющенком: не дарма в часи своєї популярності, в тому числі – серед молодих дівчат, політик регулярно лазив на вершину Говерли. Ось вам наочний приклад регулярного демонстративного досягнення піку насолоди, наближення щасливої миті.

Очевидно, організатори круглого столу «Оновлення політичного життя України» справді знають щось більше за пересічну людину. Бо не просто вимагають від політика нового часу бути сексуальним, а ще й переконані: сексуально привабливою може бути лише, так би мовити, чиста, не заплямована владою молода людина у віці 30-35 років.

Проте поза увагою дослідників політичної сексуальності лишилася одна очевидна річ: сексуальною людиною, як свідчить відповідна література, насамперед виглядає щаслива людина.

В нашій країні щасливий не той, хто має гроші, а той, хто тусує у владі. Не біля влади, де зазвичай і крутяться молоді політики віком 30-35 років, а безпосередньо у владних коридорах. Досягнувши такого щастя, вони стають сексуальними автоматично, а значить, їхній вік справді не має особливого значення.

Тому типові, так би мовити – класичні парламентські красені, серед яких, без сумніву, вирізняється відомий політик Микола Катеринчук, все одно недостатньо сексуальні: вони не мають тієї політичної ваги, і, значить, політичної влади, якою наділені їхні старші колеги. До речі, про Віктора Ющенка: він втратив популярність не через помітні зміни в зовнішності, а саме через помітну і незаперечну втрату реальної влади в державі та невміння контролювати ситуацію.

Таким чином, сексуальність українського політика не має нічого спільного з його віком та зовнішністю. Можливо, на жаль.