Загроза дефолту — як стимул

Тема можливої неплатоспроможності України перед зовнішніми кредиторами активно поширюється суспільством. Після появи доповіді експертів ООН про економічну ситуацію в світі, за якою саме у нашій країні, нібито, найгірше ідуть справи, суспільна думка почала вирувати. Аргументи експертів ООН: катастрофічна втрата довіри з боку іноземних інвесторів, падіння промислового виробництва, зростання інфляції, знецінення національної валюти та падіння фондового індексу…

Однак вітчизняні економісти такі доводи не сприймають, адже зі всієї суми сукупного зовнішнього боргу ($100 мільярдів) державна частина — лише близько $10 мільярдів. Решта — борги банків та підприємств. А для цієї категорії у кредиторів завжди знайдуться механізми продовження взятих позик чи їх реструктуризації (зміни). Хоча серйозні проблеми можуть бути й через це.

Так, наповнення бюджету знаходиться у критичному стані, економіка продовжує падіння… «У цій ситуації може не вистачити бюджетних коштів, щоб допомогти обслуговувати борги наших монополістів», — вважає президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий.

Його підтримує і керівник головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України Роман Жуковський, який «загрози дефолту у класичному розумінні» не бачить. Натомість проблеми у таких конкретних державних підприємств як «Нафтогаз України», «Укравтодор», «Південмаш», на його думку, цілком можливі. «Єдине, що може у цій ситуації нас зачепити, — це державні гарантії, які цим підприємствам надані. Суми наступні: «Укравтодор» — $450 мільйонів, «Південмаш» — $107 мільйонів. А в «Нафтогазу України» проблем ще більше. Наступного року він повинен повернути 30 мільярдів гривень. Єдине втішає, що 18 мільярдів — гроші наших банків, тож можна говорити про пролонгацію, реконструкцію, а решту потрібно повертати». А з чого повертати? Бюджет тільки наполовину наповнений, а тарифи на послуги цих підприємств влада не готова підіймати.

Тарифи не піднімуть, принаймні, доки не відбудуться вибори президента України, натякають експерти. Адже діяльність державних монополістів не завжди вимірювалася рівнем прибутку. За всі роки незалежності їх головним призначенням стало сліпе виконання урядових рішень, які не завжди спрямовані на поліпшення комерційного стану цих підприємств. Простіше кажучи, державні монопольні гіганти часто-густо змушені животіти заради додавання електоральних балів тим чи іншим політичним керманичам. На думку доктора економічних наук Олександра Рябченка, наприклад, «Укравтодор» не працює на прибуток, бо ніякий інвестор не хоче займатися розбудовою нових доріг при нинішньому порядку кредитування. Сьогодні інвестор бере кредит у держави, будує дорогу, а потім держава поступово повертає йому ці витрати. В Європі ж за проїзд збудованою інвестором дорогою автомобіліст сплачує певну суму. Таким чином нові дороги фінансують не за рахунок усіх платників податків, а тільки тих, хто цими дорогами користується. У нас же такого механізму немає, тому й інвестори не йдуть робити без відсотків.

Рябченко впевнений, що у перші шість місяців 2009 року буде дуже складно жити, але це не смертельна ситуація для України. «Просто не можна обіцяти більше, ніж грошей буде у бюджеті. І не буде ніякого дефолту, і не буде ніяких проблем. Потрібно займатися економічними питаннями, потрібно дивитися, на чому Україна може зростати. Не ми вирішуємо, коли криза закінчується. Ми повинні лише пристосуватися… Якщо підготуємося і добре стартуємо разом зі зростанням світової економіки, то Україна не буде падати. Вона підійматиметься досить швидко. Тому зараз потрібно знайти ту позицію, де ми будемо в новому економічному світі мати свій ринок збуту», — говорить він.

Натомість економіст Віктор Лисицький заявляє, що питання дефолту потрібно розглядати у трансформованому вигляді. «Сьогодні дефолт оголосили тисячі, можливо, це вже сотні тисяч українців. Ідеться про фізичних осіб, які брали кредити під авто, під квартири. Ідеться про малий та середній бізнес, — розповідає експерт. — Тому, перш ніж щось починати заново будувати, слід з’ясувати, хто ж винний у фактичному банкрутстві дрібних українців»…