Подвійний удар: кризові явища продовжують накривати український ГМК

Два роки тому сталевари отримали “джеб” від американського президента у вигляді 25%-го мита на сталь. Це викликало ланцюгову реакцію посилення державного протекціонізму по всьому світу, в тому числі на традиційних для України ринках збуту. Відтоді їхнє становище тільки погіршувалось.

У другій половині минулого року вони впіймали “глобальний хук” у вигляді скорочення обсягів споживання металопрокату та падіння цін. “До того ж тарифне свавілля українських державних монополістів (АТ “Укрзалізниця”, АМПУ) додатково посилило негативні тенденції в металургійній галузі, — кажуть у пресслужбі ОП “Укрметалургпром”. — Це призвело до того, що починаючи вже з ІІ кварталу 2019 р. більшість металургійних підприємств працювали у збиток, а деякі взагалі були вимушені тимчасово зупинятися”.

Отже, ще до початку пандемії вітчизняний ГМК перебував у критичному стані, а коронавірусний “аперкот” та нафтовий крос значно обтяжили ситуацію, завдавши одночасно подвійного удару промисловості.

В нашому кутку

У І кварталі 2020 р. відвантаження металопродукції за кордон зменшилися майже на 3% (до 4,824 млн т), а валютна виручка від продажів “провалилася” майже на 15% (до $2,057 млрд). При цьому значно “просів” експорт продукції із високою доданою вартістю (сталевий прокат, труби), а продукції низьких переділів та сировини (чавун, сталеві напівфабрикати та залізна руда) — навпаки, збільшився.

Металургійне виробництво в І кварталі зазнало некритичних втрат (–2-3%), проте, за словами Олега Гнітецького, аналітика ДП “Укрпромзовнішекспертиза”, “завантаження українських потужностей на початок квітня знизилося на 5,7 в.п. (до 36,4%) порівняно із початком березня”.

У березні поточного року виплавка українського чавуну скоротилася на 5%, сталі — на 9%, а виробництво прокату — на 8% у порівнянні із показниками березня 2019 р. “Швидше за все, у ІІ кварталі спостерігатиметься подальше падіння виробництва, — зазначають у “Укрметалургпромі”. — Це буде пов’язано передусім зі зниженням попиту на світовому ринку сталі внаслідок призупинення будівельної та машинобудівної галузей”.

Незначне зменшення виробництва, на 7-8%, спостерігається на “АрселорМіттал Кривий Ріг” (АМКР). При цьому, як зазначив Мауро Лонгобардо, генеральний директор АМКР, “ми робимо все можливе, щоб зберегти рівень виробництва та не збитися зі шляху сталого розвитку”. Це означає, що в компанії змушені переглянути операційні плани. Однак незмінною залишиться довгострокова стратегія розвитку на найближчі п’ять років.

Наразі п’ята частина працівників підприємства знаходиться в оплачуваних відпустах або працює віддалено вдома, а деякі цехи та стани зупинили роботу. Постачальники та партнери АМКР тимчасово зупиняють діяльність через карантин, а клієнти переглядають свої замовлення на металопродукцію.

У пресслужбі “Метінвесту” повідомили: “Українські заводи групи продовжують працювати. Група завантажена виробництвом на весь квітень, активно формується програма замовлень на травень”. При цьому, відзначають у компанії, зниження споживацької активності спостерігається скрізь у світі. Найбільше це стосується країн, де було введено жорсткий карантин з обмеженням виробничої діяльності. Наразі ситуація складна в Європі (Італія, Іспанія) та низці ринків Близького Сходу і Перської затоки (ОАЕ ввели повний карантин у квітні).

Наприкінці березня зупинили роботу італійські заводи групи “Метінвест” Metinvest Trametal і Ferriera Valsider, що слугують прокатними потужностями для українських активів. У зв’язку з цим керівництво групи розглядає варіант зупинки доменної печі №3 на “Азовсталі” та перенесення запуску (з квітня на травень) відремонтованих доменних печей №4 на Маріупольському МК ім.Ілліча та №4 на “Азовсталі”.

Не виключає можливості перенесення запуску печі №5 після планової реконструкції й меткомбінат “Запоріжсталь”.

У трубно-колісній компанії “Інтерпайп” не сумніваються, що у ІІ кварталі на них очікує скорочення виробництва, але конкретних прогнозів там робити не готові. “В нинішній турбулентності точні прогнози давати складно, — запевняє Денис Морозов, директор з фінансів та економіки “Інтерпайпу”, і зазначає, що в компанії розглядають одразу кілька сценаріїв: — Один з них передбачає зменшення виробництва у ІІ-ІІІ кварталах на 30-50%”.

Серед основних причин такого песимістичного прогнозу — зниження світових цін на нафту, які обвалилися до мінімальних значень за останні 20 років (у березні ціна склала близько $20 за барель). За такої ціні нафтодобувні компанії зупиняють видобування та консервують свердловини. І, як результат, суттєво зменшується споживання труб.

“Щоб залишитися на падаючому ринку, важлива конкурентна ціна, але і тут “Інтерпайп” програє: наша продукція обкладається митом у розмірі 32%”, — говорить пан Морозов.

Низькі ціни на нафту негативно впливають і на обсяги споживання стальних труб на ринках Близького Сходу та Середньої Азії. В “Інтерпайпі” розповідають, що багато споживачів повідомляють про перенесення тендерів на пізніший термін і не підтверджують обсяги замовлень у другому півріччі поточного року.

В І кварталі цього року експорт стальних труб з України в натуральному обсязі зменшився на 32% (до 106,4 тис.т), а валютна виручка — на 25% (до $130,8 млн) порівняно з показниками аналогічного періоду минулого року.

Падіння попиту спостерігається й в Україні.

Державна компанія “Укргазвидобування” повністю згорнула урядову програму нарощення видобування газу “20/20”. “Укргазвидобування” не виконала контрактні зобов’язання навіть за тендерами 2019 р., частина виробленої для компанії продукції досі знаходиться в нас на складах”, — зазначає пан Морозов. Тому частина потужностей “Інтерпайпу” простоювала ще до введення карантину. Йдеться про цех із виробництва труб для потреб “Укргазвидобування”.

Повисли на канатах

Якщо кризовий тур-де-вальс триватиме довго, вітчизняні металурги будуть змушені ставити свої домни та стани на профілактичні ремонти, а світові ціни й далі падатимуть. За словами Олега Гнітецького, “на початок квітня ціни на стальну заготовку та готовий прокат у більшості регіонів світу знизилися на $40-65 за 1 т порівняно із цінами початку березня”. Ціни на плоский прокат у портах Чорного моря обвалилися за місяць на $65-95 за 1 т (FOB). Квітень не приніс суттєвих змін.

Прогнозуючи подальшу ситуацію, аналітики “Укрпромзовнішекспертизи” кажуть, що незважаючи на квітневі обсяги реалізації продукції з СНД, попит на неї в умовах пандемії не зростає. “В усіх регіонах, окрім країн Південно-Східної Азії, попит на прокат суттєво знизився. Це змусило постачальників із СНД частково переорієнтуватися на даний ринок, суттєво знизивши ціни, — розповідає пан Гнітецький. — Імовірна друга хвиля пандемії, а також намагання постачальників якнайшвидше закрити портфелі замовлень у період невизначеності за наявності в них позитивної маржі стимулюватиме суттєве зниження цін у портах Чорного моря”.

Як вважають в “Укрметалургпромі”, майже єдиною можливістю утримати експортний потенціал вітчизняного ГМК залишається безперебійне відвантаження залізорудної сировини на зовнішні ринки, насамперед на ринок Китаю (в тому числі й тих “зайвих” обсягів, що наразі не споживаються українськими метзаводами через скорочення виробництва). “Це дозволить хоча б частково компенсувати втрати від скорочення експорту металопрокату”, — запевняють в ОП “Укрметалургпром”. І додають: “Для цього необхідно, щоб АТ “Укрзалізниця” забезпечувала своєчасне та у повному обсязі транспортування цієї продукції, а морські порти — її перевалку”. Виявляється, українські рудокопи наприкінці березня зіткнулися з проблемою морської перевалки. Зокрема, криворізькі гірничо-збагачувальні комбінати отримали відмову від морпорту “Південний” перевалити на експорт руду в обсязі 270 тис.т. За підрахунками “Укрметалургпрому”, ймовірні втрати у вигляді недоотриманої валютної виручки від експорту руди у квітні можуть досягти $30 млн.

Ставку на експорт до Китаю роблять і в АМКР, і в “Метінвесті”. “Обнадіює той факт, що Китай вже практично подолав епідемію та зміг повернутися до нормальної роботи. Це дозволило нам почати відвантаження концентрату в Китай морем. Зараз ми працюємо над тим, щоб досягти рівня відвантаження до 300 тис.т концентрату на місяць. Однак дуже складно швидко переорієнтувати поставки із залізниці в Європу на морський шлях до Китаю”, — зазначає Мауро Лонгобардо. А в “Метінвесті” додають, що вертикальна інтеграція групи у випадку падіння попиту на металопродукцію дозволяє зменшити обсяги виробництва сталі та переорієнтувати обсяги видобутої залізорудної продукції на експорт. “Піднебесна залишається традиційним споживачем залізорудної сировини (концентрату та окатишів) й в останній місяць є активним покупцем продукції низьких переділів — чавуну, заготовки, слябів”, — зазначають у компанії.

Наталія Шевченко