На дні

Точка зору

У чорної металургії почалася чорна смуга. Силу кризових явищ експерти та гравці ринку порівнюють з наслідками кризи 2008-2009 років і не можуть сказати, коли ж “посвітлішає”

Схоже, вітчизняний гірничо-металургійний комплекс накрила чергова хвиля світової економічної кризи. Власне, вона вже охопила весь металургійний світ — гіганти промисловості суттєво скорочують виробництво і масово звільняють працівників. Розглядаючи мапу виробників сталі, Сергій Біленький, голова Федерації металургів України, зазначає: “ArcelorMittal закриває свої підприємства в Південно-Африканській Республіці та звільняє близько двох тисяч людей. Американська US Still теж скорочує 1,8 тис. працівників. Найбільший німецький концерн ThyssenKrupp з 1 січня звільняє 6 тис. осіб, а у British Steel, яка на межі банкрутства, під загрозою скорочення 25 тис. осіб”.

Критична ситуація й в Україні. Спад на ринках збуту розпочався наприкінці весни поточного року і восени досяг свого дна. У складній ситуації опинилися всі без винятку виробники сталі, але найбільші труднощі в тих, хто не має власної сировинної бази.

Так, Юрій Риженков, генеральний директор групи “Метінвест”, зауважив у одному з інтерв’ю: “Ситуація на ринку дуже складна, ми вважаємо, що заходимо в найжорсткішу кризу за останні десять років”. І додав, що компанія балансує між своїми гірничорудними та металургійними активами і намагається не допустити зупинки металургійних підприємств.

Сила та наслідки цієї кризи можуть бути співставні з падінням економіки 2008 р. Хоча якщо десятиліття тому індустрія стикнулась із фінансовою кризою, яка потім вилилася в економічну, то нині світом впевнено крокує саме економічна криза, спровокована торговими війнами та зниженням попиту на сталь.

Експортна орієнтація вітчизняних металургів, які 80-85% виробленої продукції відвантажують за кордон, робить їх заручниками глобальної ситуації. БІЗНЕС з’ясовував, в якому стані перебуває ГМК та яких наслідків слід чекати в новому році.

Причини та наслідки

Стабільність українських сталеварів у світі розхитують одночасно два фактори. “Перший — подальше посилення політики протекціонізму з боку різних країн, що є традиційними ринками збуту для українського металопрокату, — пояснює Олександр Каленков, президент ОП “Укрметалургпром”. — Другий — глобальне зниження цін на готову металопродукцію”.

“Сталевий цінопад” спровокований цілком ринковим явищем — сповільненням споживання сталі у більшості регіонів світу. Так, за оцінками Всесвітньої асоціації виробників сталі (WSA), споживання сталі в ЄС-28 та інших країнах Європи 2019 р. скоротилось, відповідно, на 1,2% та 12,1%, а на Близькому Сході та в країнах Африки цей показник зменшився, відповідно, на 4,6% та 1,4%. Водночас обсяги виробництва сталі продовжують зростати. “Протягом десяти місяців 2019 р. виплавка в країнах Близького Сходу, які є традиційними імпортерами прокату з України, збільшилася на 4,4% порівняно з показником аналогічного періоду минулого року, — розповідає Олег Гнітецький, експерт ДП “Укрпромзовнішекспертиза”. — Дисбаланс між попитом та пропозицією, зі свого боку, провокує торгові війни та обмеження. Зокрема, ринки США та ЄС захищені високим “сталевим” митом та квотами. Це суттєво позначилось на експортерах Туреччини, які посилили конкуренцію за ринки збуту з виробниками СНД, і це сильніше тисне на ціни сталі”.

Через слабкий попит на сталь комбінати змушені накопичувати складські запаси. Наприклад, в “АрселорМіттал Кривий Ріг” залишки нереалізованої металопродукції на складах наприкінці першого півріччя зросли майже втричі порівняно з показником відповідного періоду минулого року і склали 419 тис.т. При цьому, за словами Володимира Ткаченка, радника з питань взаємовідносин з органами влади АМКР, підприємство працює на межі рентабельності. Якщо в першому півріччі 2018 р. АМКР отримав прибуток у розмірі 4,2 млрд грн, то за аналогічний період 2019 р. — збиток у 79 млн грн. І прогнози щодо найближчого майбутнього невтішні. “Судячи з результатів роботи у III кварталі, ми бачимо, що ціни і попит на металопродукцію продовжують падати, а очікування рецесії світової економіки лише посилюються”, — зазначає пан Ткаченко.

Про зниження основних фінансових показників звітують і в холдингу “Метінвест”. “У першій половині 2019 р. на фінансові показники “Метінвесту” вплинуло падіння світових цін на сталь, що негативно позначилось як на виручці, так і на чистому прибутку”, — йдеться у фінансовому звіті компанії. За звітний період виручка холдингу скоротилась на 6% (до $5,8 млрд), а чистий прибуток — на 39% (до $408 млн). Конкурентну перевагу компанії при цьому забезпечила вертикальна інтеграція бізнесу. “Підвищені ціни на залізну руду на тлі обмеженої пропозиції на світовому ринку призвели до того, що центром генерування прибутку групи став гірничодобувний сегмент — він забезпечив 86% консолідованого показника EBITDA протягом звітного періоду”, — зазначається в звіті.

Виручка від продажів продукції металургійного сегмента компанії “Метінвест” знизилась на 11% (до $4,7 млрд), тоді як від гірничодобувного — зросла на 24% (майже до $1,1 млрд).

Якщо великим гравцям вдається балансувати при падінні ринку, то дещо менші підприємства вже восени були змушені призупинити частину виробничих потужностей. Ідеться, зокрема, про Дніпровський метзавод (ДМЗ, м.Дніпро), що входить до групи DCH Олександра Ярославського, та Дніпровський меткомбінат (ДМК, м.Кам’янське), який формально належить корпорації “ІСД” і віднедавна зміцнив співпрацю з “Метінвестом”. Минулого року дві доменні печі ДМК були викуплені Дніпровським коксохімічним заводом і передані йому в довгострокову оренду. А навесні поточного року Антимонопольний комітет України дозволив “Метінвесту” викупити в “Євраза” контрольний пакет акцій коксохіму.

Під час простою частини потужностей обидва підприємства вкладають кошти в обновлення. “Незважаючи на зупинку деяких цехів, Дніпровський метзавод продовжує виконувати інвестиційні програми. Підприємство здійснює капітальний ремонт і модернізацію виробництва задля стабільної роботи заводу та зниження навантаження на довкілля”, — цитуються в повідомлені на сайті підприємства слова Віталія Баша, генерального директора ДМЗ. У повідомленні також зазначається, що інвестиційна програма DCH з розвитку гірничо-металургійного дивізіону DCH Steel передбачає капіталовкладення в обсязі $300 млн, що будуть освоєні протягом п’яти років. Час для ремонту також обраний з урахуванням низької кон’юнктури на світових ринках.

Що стосується ДМК, то з середини вересня на комбінаті працювала одна з трьох доменних печей. Як пояснюється в повідомлені на сайті підприємства, “через різке падіння попиту на метал та зниження ціни на металопродукцію комбінат змушений тимчасово призупинити частину основних виробничих потужностей”. Наприкінці листопада 9-ту домну все ж таки запустили в роботу. Зараз на ДМК тривають ремонтні роботи у сталеплавильному та прокатному цехах.

Якийсь час два підприємства працювали у зв’язці. Прокатні потужності ДМЗ катали товарну продукцію з напівфабрикатів, що придбані на вільному ринку, зокрема у ДМК. Ця виробнича синергія не була тривалою. Як повідомив “Метал Есперт”, у грудні ДМЗ повністю зупинився. У прес-службі заводу зазначили: “Прокатні потужності традиційно щороку в грудні зупиняються на профілактику, приблизно до початку січня”. Хоча планувати запуск зараз складно.

Національний фактор

Зовнішні фактори — це лише одна частина проблем вітчизняних металургів. Є ще й внутрішні процеси та зміни, що негативно впливають на конкурентоспроможність промисловців. За словами Олександра Каленкова, “в Україні свавілля державних монополістів”. А це може призвезти до скорочення випуску металопродукції через суттєве зростання собівартості виробництва. Серед основних причин підвищення збитковості металургів експерт називає подорожчання енергоносіїв, підвищення залізничних тарифів та вартості портових послуг, а також наміри влади збільшити ренту на видобування залізної руди.

1ykljhgu8yik8“У випадку з українським металопрокатом ми нині спостерігаємо, що дохідна частина скорочується внаслідок зниження цін на зовнішніх ринках, а витратна — зростає через постійні й необґрунтовані підвищення вартості послуг з боку держмонополістів (“Укрзалізниця”, “Нафтогаз України” тощо), — говорить пан Каленков, підкреслюючи, що за таких обставин про рентабельність українського ГМК взагалі не може бути й мови: — Вже зараз значна кількість метпідприємств працюють у збиток”.

Окремого удару завдала гривня. Її поточне зміцнення негативно впливає на експортерів і призводить до зростання виробничих витрат у доларовому еквіваленті. “Основна частина вартості сировинних матеріалів варіюється відповідно до зміни світових цін, — пояснює пан Гнітецький, — а частка витрат у структурі собівартості українського прокату, які залежать виключно від курсу гривні, постійно скорочується і вже зараз не перевищує 30%”.

“Сильна гривня значно погіршила прибутковість вітчизняних металургів”, — підтверджує слова колеги Дмитро Хорошун, аналітик Concorde Capital.

Ще рік тому в Бюджет-2019 закладали курс 29,4 грн/USD. Нинішній курс гривні (24 грн/USD) на 23% дорожчий, аніж передбачалося. Зокрема, в операційних витратах українських гірничо-металургійних компаній є три головні складники, що обраховуються у гривні та стають дорожчими в доларах на тлі укріплення національної валюти. Це витрати на електроенергію, залізничні перевезення та зарплати й соцплатежі. “Отже, при укріпленні гривні на 23% операційні витати Ferrexpo зросли на $57 млн на рік. А це рівнозначно 4,5% від виручки Ferrexpo 2018 р. та 11,4% — від EBITDA, — ділиться своїми розрахунками пан Хорошун. — Для “Метінвесту” укріплення гривні до долара спричинило зростання операційних витрат на $320 млн на рік, що складає 2,7% від виручки 2018 р. та 12,7% — від EBITDA”.

Окрім того, є ще ремонти та капіталовкладення. В цих статтях витрат як Ferrexpo, так і “Метінвест” враховують зарплати підрядників і вартість їхніх робіт, що також можуть зростати в доларовому еквіваленті за укріплення гривні. “Я оцінюю, що для Ferrexpo річне збільшення цих витрат за укріплення гривні складе $39 млн (1,5% від виручки та 4% від EBITDA), а для “Метінвесту” — $224 млн (0,9% від виручки та 4% від EBITDA)”, — зауважує аналітик Concorde Capital.

Усі ці зовнішні та внутрішні чинники позначаються на обсягах експорту та валютної виручки.

Що з експортом

Основними ринками збуту української металопродукції є країни ЄС-28 (34%), Африки (17,7%) та Близького Сходу (11,1%). Що стосується ринків СНД, то за останні п’ять років експорт у цей регіон скоротився. Якщо 2013 р. частка ринку СНД була на рівні 18%, то 2019 р. зменшилась до 8,8% (див. “Структура…”).

Вже наприкінці року обсяги експорту показали “мінуси”, а 2020 р. можуть ще погіршитися.

За даними митної статистики, обсяг експорту товарної залізорудної сировини з України за 10 місяців 2019 р. склав 33,26 млн т, а виручка — $2,977 млрд. Тоннаж і виручка значно зросли (див. “Експорт…”). Це обумовлено підвищенням цін на руду на світовому ринку, де після аварій та перебоїв поставок з Бразилії на початку 2019 р. спостерігався тимчасовий дефіцит. “Зростання цін сприяло підвищенню попиту на залізорудну сировину, зокрема, в Китаї, що сприяє позитивним результатам експорту залізної руди з України 2019 р. порівняно з 2018 р.”, — пояснює Олег Гнітецький.

Дещо інша картина складається з продажами металопрокату. Впродовж січня — жовтня в натуральному вираженні експорт прокату з України збільшився на 2,5% (до 12,9 млн т), а виручка від його продажів внаслідок падіння світових цін суттєво скоротилася — на 12,4% (до $6,165 млрд). “Середньорічна ціна експорту заготовки з України цього року впала порівняно з показником 2018 р. на $89 за 1 т (до $412 за 1 т, FOB порти Чорного моря), а вартість гарячекатаних рулонів — на $102 за 1 т (до $462 за 1 т)”, — зазначає пан Гнітецький і прогнозує, що 2020 р. кон’юнктура ринку сталі суттєво не покращиться. Обмеженням для нарощування експорту прокату стане подальше прогнозоване падіння темпів зростання споживання сталі в світі з 3,9% 2019 р. до 1,7% 2020 р. (за оцінками WSA). “На минулорічному рівні залишаться обсяги українського експорту прокату, обмежені квотами в ЄС та конкуренцією на основних ринках збуту в MENA та країнах Південно-Східної Азії”, — запевняє Олег Гнітецький.

Хоча є й “чорніші” прогнози щодо продажів українських металургів 2020 р.

Якщо розглядати товарну структуру експорту детально, то за 10 місяців 2019 р. найбільше скорочення у натуральному вираженні (–20%) показав чавун. Таким самим провальним для нього буде й весь поточний рік, а от 2020 р. експорт чавуну може навіть зрости. Фактично це єдиний товар, який має шанс показати експортний приріст наступного року.

2ykljhgu8yik8“Незважаючи на те що динаміка експорту залізорудної сировини та сталевих напівфабрикатів за вересень — жовтень дещо “просіла”, я сподіваюсь, що річні обсяги “встоять”, — прогнозує Дмитро Хорошун. За його оцінками, продажі за кордон руди та напівфабрикатів у натуральному вираженні поточного року зростуть на 6% та 16% відповідно, а 2020 р. — скоротяться, відповідно, на 8% та 1%.

Що стосується експортних продажів металопродукції з більш високою доданою вартістю — стального прокату та труб, тут прогнози невтішні. “Вересень та жовтень для цих видів продукції стали провальними, — констатує пан Хорошун. — Вони й потягнуть річні показники експорту вниз”. 2019 р. відвантаження стального прокату за кордон в натуральному вираженні знизяться на 4% порівняно з показником 2018 р., а труб — на 6%. Експорт прокату 2020 р. скоротиться на 20% порівняно з цьогорічним показником, а труб — на 14%.

Виручка теж зменшуватиметься через низькі ціни. Дещо обнадіює те, що подальше значне падіння цін на сталь малоймовірне, оскільки вже наприкінці поточного року деякі світові виробники зупинили виплавку та прокат, уникаючи збиткових продажів. Це дозволило в листопаді пройти цінове дно.

“Я припускаю, що в листопаді-грудні, а також 2020 р. місячні обсяги та виручка від експорту української продукції будуть на середньому рівні вересня-жовтня 2019 р.”, — говорить пан Хорошун. Експерт виходить з експортних котирувань (FOB Україна) і вважає, що свого цінового мінімуму сталь досягла у жовтні та на початку листопада, а в листопаді відбулась стабілізація. “Ціни станом на 29 листопада на 20-30% нижчі за середній рівень цін 2018 р., однак порівняно із нещодавнім мінімумом вони зросли на 2-11% в залежності від виду продукції, — зазначає пан Хорошун. — Звісно, передбачити кон’юнктуру ринку зараз надто складно, але є ймовірність, що 2020 р. ціни не будуть падати нижче рівня кінця листопада”.

Наскільки затяжною та глибокою може виявитись чергова криза, експертам сказати важко. В “Укрметалургпромі”, наприклад, очікують “на гірший сценарій розвитку подій”. А в Concorde Capital зазначили: “Надії на те, що Китай простимулює попит на житлову нерухомість, практично зникли, а інших потужних драйверів попиту на сталь ми не бачимо”.

3ykljhgu8yik8f

 

Наталія Шевченко

Новини

24 Грудня 2023

Криворізький залізорудний комбінат знизив виробництво аглоруди на 26,1%

ДТЕК розглядає можливість будівництва міні-АЕС на заміну ТЕС

Загальні інвестиції в інфраструктуру дунайських портів вже склали близько 100 млн дол

В Україні зареєстрували три нових індустріальних парки

Світова виплавка чавуну зросла на 0,1%

23 Грудня 2023

США почали термінові переговори з союзниками про передачу заморожених активів РФ Україні

Загарбники продовжують перешкоджати роботі МАГАТЕ на ЗАЕС

22 Грудня 2023

Порти Великої Одеси обробляють понад 900 вагонів із зерном щодня

Японія зменшила внутрішнє споживання сталі на 3,9%

В Україні за рік підключено понад 1100 нових зелених електростанцій

Румунський виробник сталі збільшує завантаження домни №5

Ворог обстріляв шахту на Донеччині: є загиблі

Уряд продовжив дію пільг на ввезення дронів

Турецькі металурги виробили 30,05 млн тонн сталі

НБУ готує новий механізм врегулювання військових ризиків

У порту Риги запустили регулярний контейнерний потяг 

ВСІ НОВИНИ ⇢