Фінансовий кошторис держави на 2020 рік у цифрах, фактах і порівняннях

Верховна Рада 14 листопада остаточно схвалила закон про державний бюджет на 2020 рік.

Видатки бюджету заплановано в сумі 1,18 трлн грн, що номінально на 6,1% більше, порівняно з плановими видатками 2019 року.

У той же час відносно валового внутрішнього продукту (ВВП) видатки держбюджету мають становити 26,2%, що на 1,5% відсоткових пункти (в.п.) ВВП менше порівняно з плановими видатками 2019 року і фактичними видатками 2018 року.

Законом передбачено доходи державного бюджету 2020 року в сумі 1093,7 млрд грн. або 24,2% ВВП, що на 1,4 в.п. ВВП менше від планових доходів бюджету 2019 року і на 1,9 в.п. ВВП менше від фактичних доходів 2018 року (див. рис. 1).

Скорочення відносних показників доходів і видатків державного бюджету могло б позитивно впливати на розвиток економіки при проведенні державою цілеспрямованої політики зниження податкового навантаження і оптимізації державних функцій.

Однак у бюджеті 2020 року такі скорочення відображають, перш за все, падаючу ефективність податкового адміністрування та намагання фінансових органів створити у бюджеті резерв коштів на випадок непередбачуваних витрат (пов’язаних, зокрема, із врегулюванням конфлікту на Донбасі).

Законом визначено граничний обсяг дефіциту державного бюджету в сумі 94,3 млрд грн або 2,1% ВВП, що є меншим від планового дефіциту 2019 року, але перевищує фактичний дефіцит 2018 року.

Помірний обсяг дефіциту бюджету та досягнення його первинного профіциту (що не враховує видатки на обслуговування боргу) позитивно впливатимуть на рівень платоспроможності держави.

Однак, ризики рефінансування державного боргу та розмір видатків на його обслуговування (141,8 млрд грн) залишаються критично високими. Це породжує реальні загрози для збереження макрофінансової стабільності в середньостроковій перспективі.

Пріоритетними сферами витрачання бюджетних коштів у 2020 році традиційно залишатимуться обслуговування державного боргу, оборона, безпека, судова влада, державне управління, ремонт і будівництво автошляхів.

У 2020 році видатки Зведеного бюджету на безпеку, оборону і судову владу мають становити 6,1% ВВП, на обслуговування державного боргу – 3,2%, на державне управління – 2,1%, на дорожнє господарство – 2,1% ВВП.

Всі зазначені категорії видатків за функціями держави помітно збільшуються порівняно з 2013 роком (див. табл. 1).

Видатки Зведеного бюджету України за функціями, % до ВВП

Категорії видатків	2013 (факт)	2018 (факт)	2019 (план)	2020 (план)
Обслуговування державного боргу	2,3	3,3	3,6	3,2
Оборона, безпека і судова влада	3,7	6,0	6,1	6,1
Державне управління	2,0	2,1	2,2	2,1
Дорожнє господарство	1,1	1,7	1,7	2,1

Джерело: розрахунки автора за даними Мінфіну, Держказначейства і Державної служби статистики України.

Щодо обґрунтованості таких пріоритетів, то збільшення фінансування оборонних потреб держави і дорожнього господарства було цілком виправданим у контексті гарантування української державності та підвищення якості економічної інфраструктури.

В той же час суттєве збільшення з 2013 року державних видатків на органи правопорядку, суди і обслуговування державного боргу не могло бути виправданим за наявності масштабних соціально-економічних викликів, які постали перед українською державою після 2013 року.

На розвиток транспортної інфраструктури з держбюджету-2020 має бути виділено номінально на 37% більше коштів, ніж у поточному році.

Основна частина фінансування спрямовуватиметься на цілі будівництва і ремонту автошляхів, забезпечення безпеки руху. 1,0 млрд грн буде виділено на будівництво Міжнародного аеропорту "Дніпро"; 0,5 млрд грн – на будівництво та реконструкцію мостів по всій країні.

Такі інвестиції (при забезпеченні якісного планування та ефективної реалізації інвестиційних проектів) виглядають цілком обґрунтованими.

З теорії відомо, що державні інвестиції в інфраструктуру доповнюють і стимулюють інвестиції приватного сектору, виступаючи акселератором економічного зростання в країні.

Зокрема, інвестиції у шляхи автосполучення, порти, мости, ін. створюють належні умови для ведення бізнесу та зниження його трансакційних витрат.

Згідно з оцінками МВФ, у середовищі країн, що розвиваються, збільшення державних інвестицій в інфраструктуру на 1 в.п. ВВП сприяє додатковому зростанню виробництва на 0,25% у перший рік і на 0,5% – протягом наступних чотирьох років.

У ході розгляду бюджету Верховна Рада робила певні спроби зменшити видатки на роздутий апарат органів державної влади, результативність яких, проте, виявилася невисокою.

Так, у Бюджетних висновках Верховної Ради від 18 жовтня Уряду було доручено здійснити заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, забезпечивши скорочення чисельності їх працівників до 10% шляхом усунення дублювання повноважень та спрощення процедур на основі цифрових трансформацій.

Однак, доручення Верховної Ради фактично не було виконано: в бюджеті до ІІ читання Мінфін передбачив лише незначне зменшення видатків на утримання Державного управління справами, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабміну, апаратів Мінекономіки, Мінсоцполітики, Мінрегіону, Мінфіну і Мін’юсту.

Традиційно у бюджеті 2020 року зменшено відносну і реальну величину видатків на освіту і охорону здоров'я: з 6,2% і 3,2% ВВП у 2019 до 5,9% і 3,1% ВВП у 2020 році. Таким чином, упродовж 2013-2020 років видатки Зведеного бюджету на освіту мають зменшитися на 1,4% ВВП, а на охорону здоров’я – на 1,1% ВВП.

У міжнародному контексті дуже низькими обсягами бюджетного фінансування відзначається сфера охорони здоров'я України (3,1% ВВП).

В той же час у Східноєвропейських країнах суми державних витрат коливаються від 4,3%-4,7% ВВП у Польщі та Румунії до 7,1% ВВП у Словаччині і 6,5%, у Словенії (дані МВФ).

Хронічне недофінансування освіти та охорони здоров'я при слабкому просуванні структурних реформ у цих галузях мають своїм наслідком зниження якості освіти, падіння конкурентоспроможності робочої сили, підвищення рівня смертності населення та активізацію міграційних процесів з України.

При загальному зменшенні реальних видатків бюджету на освіту і охорону здоров'я, точкове фінансування окремих програм у цих галузях збільшуватиметься.

По-перше, держава планує збільшити фінансування за програмами нової української школи і розвитку професійно-технічної освіти. Крім того, в 2020 році молоді вчителі вперше отримають цільову допомогу від держави у розмірі 21 тис. грн. (одноразово у грудні).

По-друге, Уряд має намір вдвічі збільшити видатки на екстрену медичну допомогу (до 1,9 млрд грн), втричі – видатки за програмою "доступні ліки" (до 3,3 млрд), а також збільшити асигнування на закупівлі медичних виробів для лікарень (до 9,7 млрд).

Однак, при загальному плачевному стані сфер розвитку людського капіталу, який упродовж останніх років перманентно погіршується, держава все ж таки намагається реагувати в пожежному порядку на найбільш гострі проблеми в цих сферах. Так, у бюджеті 2020 року вперше з’явилися такі бюджетні програми:

1. субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію програми "Спроможна школа для кращих результатів", що передбачає закупівлю сучасного обладнання для шків у сумі 3,5 млрд грн;
2. субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на соціальний захист окремих категорій педагогів закладів середньої освіти обсягом 3,7 млрд грн;
3. підтримка проведення наукових досліджень закладами вищої освіти з найвищою атестаційною оцінкою – 0,3 млрд грн.
4. модернізація та оновлення матеріально-технічної бази багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування – 1,0 млрд грн;
5. проєкт "Зшивання країни – мобільність молоді" – 0,5 млрд грн;
6. нова програма "розкриття туристичного потенціалу України" – 0,24 млрд грн.

Суттєво збільшено в бюджеті і обсяги державної підтримки кінематографії.

Розмір державних соціальних допомог у бюджеті обраховувався, виходячи із суми прожиткового мінімуму з 1 січня 2020 року — 2027 грн, з 1 липня — 2118 грн, з 1 грудня — 2189 грн.

Сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року становитиме 1638 грн, а з 1 грудня 2020 – 1769 грн.

Тобто з нового року величина прожиткового мінімуму не зміниться відносно 1 грудня 2019 року, а номінального відносно початку 2019 року зросте на 9,3%.

Показово: за інформацією Мінсоцполітики фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах серпня 2019 року у розрахунку на місяць на одну особу становив 3669 грн (з урахуванням обов’язкових платежів – 4208 грн), в тому числі для працездатних осіб – 3802 грн (з урахуванням обов’язкових платежів – 4722 грн).

Майже двократний розрив між розміром фактичного і офіційно встановленого прожиткового мінімуму є причиною масової бідності непрацездатних громадян країни (які отримують символічні суми державної допомоги) та нівелює роль держави як гаранта виживання людини за складних життєвих обставин.

При підготовці бюджету до ІІ читання Урядом не було враховано П. 2.17 Бюджетних висновків Верховної Ради щодо підвищення у 2020 році державних соціальних стандартів, насамперед прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, виходячи з фінансових можливостей держави.

Мінфін і Кабінет Міністрів порахували, що таких можливостей не існує і подали на затвердження Верхової Ради бюджет з тими ж показниками прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати, що й в І проекті бюджету.

В той же час ставка залучення внутрішніх позик у кінці 2020 року прогнозується Міністерством фінансів на рівні 14,2% річних, а Національний банк прогнозує облікову ставку в цей же період на рівні 9% річних.

Тобто, за логікою Мінфіну, в бюджеті знаходяться кошти для виплати захмарно високих відсотків за державними облігаціями, однак таких коштів катастрофічно не вистачає для підтримки найбідніших верств населення України.

Єдине зрушення в частині державних соціальних гарантій, яке знайшло відображення в бюджеті – рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги малозабезпеченим сім’ям буде підвищено з 85% у 2019 році і І півріччі 2020 року до 130% у ІІ півріччі 2020 року.

Загальний обсяг видатків Зведеного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення населення в 2020 року прогнозується в сумі, що еквівалентна 7,1% ВВП.

З даної загальної суми 3,8% ВВП буде спрямовано та підтримку Пенсійного фонду України і 1,1% ВВП – на виплату житлових субсидій населенню. Тобто обсяг бюджетної підтримки малозабезпечених сімей, людей з інвалідністю, у складних життєвих обставинах, дітей без батьківського піклування та ін. в 2020 року становитиме близько 2,2% ВВП.

Для порівняння: у 2013 році такий обсяг становив 4,2% ВВП і навіть у 2018 році – 2,5% ВВП. Як не прикро констатувати, але, здається, в українському суспільстві вже на повну потужність працюють біологічні закони Дарвіна, а бюджетна політика все більше втрачає роль інструменту перерозподілу доходів і підтримки вразливих категорій населення.

Дотримуючись генеральної лінії десоціалізації держави, Уряд також проігнорував настанови Верховної Ради (п.2.18) щодо встановлення нових розмірів допомоги при народженні дитини (100 тис. грн – на І дитину, 200 тис.– на ІІ дитину, 400 тис.– на ІІІ і кожну наступну дитину).

І хоча реалістичність державної допомоги у розмірі 200 і 400 тис. грн викликала ряд запитань, одностороннє відхилення Урядом вказаних пропозицій не було виправданим. Адже нинішній розмір допомоги при народженні дитини – 41,2 тис. грн, що виплачуються протягом 3-х років, навряд чи в змозі пом’якшити фінансові проблеми багатьох молодих сімей після народження дитини.

А між тим, вказане питання для нації, що має від’ємний природній приріст з 1991 року, є більш ніж актуальним.

Як позитив варто відзначити те, що при підготовці бюджету на 2020 рік члени Уряду й народні обранці все ж таки відреагували на проблеми одиноких літніх громадян і дітей-сиріт.

В бюджеті було передбачено фінансування державної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та одиноким пенсіонерам віком 80 та більше років обсягом 0,8 млрд грн. Крім того, на 0,8 млрд грн збільшено суми субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату соціальної допомоги на дітей-сиріт і на житло для сімейних форм виховання.

У бюджет 2020 року Урядом не було закладено видатки на підвищення оплати праці педагогічних та наукових працівників відповідно до постанови №822 від 10 липня, прийнятої ще Урядом Гройсмана.

Бюджетом передбачено індексацію оплати праці вказаних працівників на 9% (що лише на 2% перевищує прогнозовані темпи інфляції в 2019 році).

Хоча Верховна Рада в Бюджетних висновках від 18 жовтня і давала завдання Уряду "опрацювати питання належного фінансового забезпечення виконання Постанови №822". Однак, судячи з фінальної версії кошторису держави, на такі "малозначущі" потреби в бюджеті знову не знайшлося коштів.

Результатом зазначеної політики, очевидно, є зниження продуктивності праці у бюджетній сфері, падіння якості публічних послуг, погіршення вікової структури зайнятих в сферах освіти, науки, культури, ін., а у тривалій перспективі – погіршення якості людського капіталу та зниження конкурентоспроможності економіки України.

Отже, державний бюджет 2020 року є планом "косметичних змін" відносно бюджетів 2019 та 2018 років і відображає мінімальну учать держави у вирішенні ключових проблем соціально-економічного розвитку країни.

Пріоритетними напрямами витрачання бюджетних коштів залишаються обслуговування державного боргу, оборона і безпека держави, державне управління та дорожнє господарство. При цьому сфери освіти та охорони здоров'я залишаються хронічно недофінансованими.

Ініціювання Урядом і Верховною Радою точкових проектів розвитку в різних сферах виступає, скоріше, засобом аврального реагування на найбільш гострі проблеми українського суспільства, аніж рушійною силою нагальних системних змін у країні.

Тетяна Богдан