Українські ліки від кризи: хліб і метал

На тлі чергової хвилі девальвації гривні цілком доречним виглядав би аналіз умов виходу країни з кризи, зокрема, відновлення кредитування та інвестування.

Пожвавлення національної економіки малоймовірне без "вливань" у неї грошей. Оскільки український уряд жорстко "затиснений" золотовалютними резервами, то суттєвих інвестицій з боку держави очікувати не варто. Отже, за нинішніх умов джерело відновлення української економіки варто шукати у валютних надходженнях. Тоді виникає питання: за що Україні будуть готові платити?

Зазвичай іноземні інвестори готові кредитувати країни з високими ризиками, лише вбачаючи конкретні інвестиційні перспективи.

Однак під час кризи спектр ризиків, з якими стикається іноземний інвестор в Україні, суттєво поширшав. До традиційних небезпек – політичної нестабільності та несприятливого бізнес-клімату – додався ризик корпоративних банкрутств та дефолту країни, який асоціюється з валютним ризиком.

Найбільш значущим з точки зору іноземного інвестора є валютний ризик. Річ у тім, що при розгляді інвестиційних можливостей у межах країни політичний ризик та корупційна складова ведення бізнесу виглядають досить абстрактно, тож оцінити їх у грошовому еквіваленті досить складно.

Корпоративні дефолти можна ідентифікувати за умови грамотного підходу до аналізу суб'єкта господарювання. У свою чергу, валютний ризик виразити конкретними сумами втрат на вкладений капітал достатньо легко.

Що характерно, показники платіжного балансу України за перше півріччя не дозволяють говорити про покращення – йдеться лише про деяку стабілізацію.

Позики, отримані Україною від МВФ, проблеми не вирішили, вони хіба-що зменшили напругу у співпраці із закордонними кредиторами. Таким чином, валютний ризик є найбільш вагомою перепоною для іноземного інвестора.

Таким чином, очікувати валютного фондування без стабілізації валюти та підвищення кредитних рейтингів країни не доводиться. Без стабільних грошей валютне фінансування неможливе, а без нього не вдасться укріпити гривню.

Необхідною умовою виходу України з порочного кола за існуючої структури економіки є пожвавлення світових ринків сировини та поновлення накопичення міжнародних резервів від експортної виручки.

У благополучному 2007 році номінальний ВВП країни склав 709,4 мільярда гривень при обсягах експорту товарів на 251,5 мільярда гривень. Таким чином, більше третини продукції, виробленої в Україні, було продано за кордон. А якщо додати обсяг реалізованих туди послуг, виходить 45,5% від ВВП.

На тлі зростання експортної виручки залишалися стабільними національна валюта і зовнішні надходження до країни – кредити та інвестиції.

Розглядаючи детальніше структуру експорту, слід відзначити, що більше 40% усієї валютної виручки було забезпечено товарною групою: недорогоцінні метали та продукція хімічної галузі давали 9% валюти, мінеральні продукти – 10%, продукція машинобудування – 8%, харчові продукти – 9%.

Виходячи з цього, стабілізація економіки України буде залежати, перш за все, від поновлення світових ринків сталі та хімії, зокрема добрив, машинобудування та продуктів харчування. Не менш важливим є збереження високих цін на нафту.

Найбільшими світовими споживачами сталі є Китай, США та Європейський Союз. Головні обсяги товару використовуються у будівництві та машинобудуванні. Отже, говорити про швидке відновлення світового ринку металу ще рано.

Причина – у великій кредиторській завантаженості споживачів у США та Євросоюзі, що впливатиме на придбання товарів довгострокового використання та житла, як мінімум, у середньостроковій перспективі. Це також підтверджується побоюваннями розвитку дефляції у цих країнах.

Виходячи з останніх заяв китайського уряду, внутрішнє споживання, підігріте державними вливаннями, не може повною мірою компенсувати спад попиту з боку інших держав, що також свідчить не на користь світового ринку сталі.

У свою чергу, для України важливими торгівельними партнерами є нафтодобувні країни – Росія та держави Близького Сходу. Це головні імпортери виробів із сталі, продукції машинобудування і частково хімії. Тому збереження високої ціни на нафту на світовому ринку побічно впливає на українську економіку.

Світовий ринок добрив, який восени 2008 року обрушився на 70%, відновиться швидше, ніж ринок сталі. Це пов'язано з відкладеним попитом та необхідністю удобрювати ґрунти на тлі світової продовольчої кризи. Тож, незважаючи на млявий попит на добрива, його суттєве зростання очікується вже у 2010 році.

Експорт продуктів АПК з України залишається достатньо стабільним джерелом надходжень валютної виручки. До того ж, падіння виторгу відбулося на фоні збереження фізичних обсягів експорту.

Очікуване вже наприкінці 2009 року повернення показників ВВП розвинених країн у позитивну зону дозволяє говорити про подальше помірне зростання у 2010 році цін на сировину, сталь і добрива.

Це сприятиме подальшому вирівнюванню платіжного балансу України і, можливо, виникненню позитивного сальдо, внаслідок чого відбудеться стабілізація чи навіть незначна ревальвація національної валюти.

За реалізації такого сценарію відновлення зовнішнього кредитування та інвестування економіки України почнеться з деяким запізненням, яке, як показує досвід кризи 1998-1999 років, може тривати не менше одного року.

Варто також згадати про обов'язки щодо лібералізації, які взяла на себе Україна у зв'язку із вступом до СОТ. В умовах кризи відступ від цих домовленостей є необхідним, оскільки просування дешевого імпорту може суттєво віддалити перспективи отримання Україною закордонного фінансування.

Сергій Бродович