Професіонали у владі просто зашугали в дошку наш бізнес

Чому бізнесмени віддають перевагу "золотому матрацу" замість інвестицій? Тому що "професіонали" у владі просто зашугали в дошку наш бізнес. Наприклад, все частіше він реструктуризується, на превеликий сором, таким чином, що в офшорах створюються структури не стільки для ухилення від оподаткування, скільки з метою захисту активів. І ніхто досі не знає, коли ж наше право буде таким, щоб бізнесу було цікаво розвиватися саме в Україні.

А це в свою чергу має означати забезпечення надійного захисту активів від рейдерських атак, прозоре і рівне для всіх податкове законодавство, нарешті, щоб держава, виконуючи правові норми, сама чітко виконувала свої приписи. Але поки цього немає, і тому майже всі сидять на схематозах і не хочуть створювати публічні акціонерні товариства, вважаючи за краще перебувати в "тіні". Плюс доходи населення різко скорочуються, сприяючи обвалу попиту, а державний борг продовжує зростати, – це також створює потужний тиск на владу. І що характерно, доходи населення зменшуються, а суми грошей, необхідні для початку бізнесу, – збільшуються.

Перебуваючи в такому важкому соціально-економічному становищі, саме уряд і народні депутати повинні щось придумати, щоб відповідати очікуванням майдану і бізнесу. Але минуло вже три роки, а влада ніяк не може змінити свою економічну політику і відповідати запитам суспільства. Правда, на самому початку 2014 р. нова влада ще зверталася до вчених-економістів і аналітиків, коли одна група експертів підготувала Стратегію-2020, а інша – практичні рекомендації вчених НАН України. Та чи хоча б одна із запланованих 62 національних програм повністю реалізована? Звичайно, ні. І це закономірно, оскільки популістська влада думає тільки про сьогодення, а не про довгостроковий розвиток економіки країни.

"Бабло – чудово", з цим твердженням також нічого особливого не сталося після майдану. Зате подальше затягування поясів буде породжувати економічну та політичну напруженість, що може призвести до розвалу держави. Розсудливі експерти та підприємці не втомлюються нагадувати, що період економічного спаду – це найневдаліший час для заморожування зарплат, пенсій та скорочення державних витрат. У найгіршому випадку, зважитися владі на цей крок варто тільки тоді, коли будуть умови до повернення до стійкого зростання приватного сектору економіки, чим поки в нас і не пахне.

Однак наші політичні лідери та міністри ніби цього й не чують. І ми досі не чуємо від чинного прем'єра роз'яснень, як Кабмін збирається утримувати одночасно жорстку бюджетну дисципліну і створення нових робочих місць за умов АТО і блокади?! До речі, МВФ переніс розгляд питання про виділення Україні чергового траншу кредиту в 1 млрд дол. у зв'язку з блокадою Донбасу, про що 19 березня повідомив Мінфін. Судіть самі, не тільки проста теорія, а вже й сьогоднішня практика показують, що поєднувати ці речі неможливо. Так до чого все це приведе, нам ні Адміністрація президента, ні Кабінет міністрів так і не пояснили. Що ж, доведеться чекати практичних кроків від уряду і вже по них судити про хід внутрішньовладних дискусій.

Цікаво, а на скільки місяців ще продовжать поточний економічний курс? Безумовно, в ці дні легко довести, що є альтернатива цій досі діючій економічній моделі. І що внаслідок відсторонення олігархів від державного управління економіка України не розвалиться, а, навпаки, швидкими темпами розвиватиметься, але з іншими цілями і досягненням інших соціально-економічних результатів (ніж ті жалюгідні, що є зараз). Правда, провладні експерти і грантоїди вперто продовжують стверджувати, що альтернативи немає і тільки вони мають рацію. Отже, на їхню думку, тільки так, як чинять сьогодні Кабмін і Верховна Рада, можна жити в нашому бідному світі.

Думаю, тепер мало хто в суспільстві з цим погоджується, тому громадяни самі починають відстоювати свої політичні та соціально-економічні інтереси, готуючись крім іншого до дострокових виборів до Верховної Ради. І все ж, чи є майбутнє в українського капіталізму? В принципі в капіталізму як системи, що базується на приватній ініціативі та відповідальності, майбутнє є. Однак у нинішньої української олігархічної моделі з немислимо гіпертрофованою роллю у державі (саме фінансово-промислових груп) майбутнього, схоже, немає. Але гігантський політичний вплив олігархів надійно блокує (у будь-якому разі, досі блокував) не тільки реальні кроки до кардинальних змін з боку громадських активістів та представників малого і середнього бізнесу, а й навіть які-небудь серйозні розмови про них у ході різноманітних телевізійних ток-шоу.

Причому всі ці спроби осудних бізнесменів та експертів-економістів глашатаї олігархів публічно таврують та іменують не інакше як безумством. Що ж, доводиться погодитися з тим, що Україна – це не Америка. Ніколи і ніхто в українській владі не цінив економістів і представників малого та середнього бізнесу. А ось в Америці економісти і середній клас – найбільш шановані люди. Наприклад, до початку кризи 2008 р. у США економічне зростання тривало 130 місяців поспіль! Що і говорити – золотий вік! Щодня сонце! Але і після кризи було зростання ВВП США, наприклад, у минулому 2016 р. воно підібралося до 2%. А ось скільки ще при владі України будуть рулити догматики, аферисти, словоблуди та апологети?!

Адже на відміну від популістської політики, де найголовніше – це красиво говорити на телебаченні, політика економічного розвитку вимагає знань, серйозного ставлення до справи і, найголовніше, дуже високої відповідальності. І що наразі є добрим для наших популістів – то це відсутність відповідальності, мовляв, український ринок сам все вирішить. А якщо все вирішує ринок, то й думати не треба, і прораховувати наперед ефект прийнятих рішень не треба, і відповідати за зобов'язаннями не треба. Така філософія в нас, на жаль, є поширеною. Хоча, правда, тепер все менше в риториці ліберальної утопії (практично ніхто з політиків тепер не виступає з радикальними ліберальними ідеями), звичайно, за винятком рідкісних відомих особистостей, які на цьому ще продовжують робити собі масштабну рекламу.

Отже, відмовляючись від популістської риторики, що потрібно робити? Багато ринків, включаючи український, можуть повернутися в бік змін. Але для цього у нас в Україні серед експертів і підприємців потрібно систематизувати взаємний обмін інформацією про держрегулювання, форми і методи реагування на різні кризові ситуації в країні, щоб допомогти захистити інтереси бізнесу в умовах цієї великої кризи. Звичайно, усвідомлюючи, що, по-перше, кінець кризі ще не близько. А отже, серед напрямів реформування українського законодавства треба зважити на необхідність правового регулювання відносин між державою і бізнесом. Основне завдання держави – сприяти розвитку малого та середнього бізнесу, надаючи йому максимуму свобод.

По-друге, вдосконалити держрегулювання всіх сфер економіки і насамперед банківського сектору, ринку цінних паперів, страхового та недержавного пенсійного забезпечення. По-третє, завдання щодо модернізації та інновацій у реальному секторі економіки не можуть бути вирішені без кардинальних змін антимонопольного законодавства, а також процедури банкрутства. По-четверте, удосконалити правове регулювання у сфері управління корпоративною і державною власністю. Ну, поки що досить. Дай Боже, це виконати.

Олександр ГОНЧАРОВ