Візит друга

Учора двадцятихвилинною промовою перед представниками українського й американського бізнесу та громадськістю в Українському домі віце-президент США Джо Байден завершив триденний візит до України. Слід зазначити, що конкретним результатом візиту американського високопосадовця — другої особи в США після президента Барака Обами — стало досягнення домовленості про створення Українсько-американської комісії зі стратегічного партнерства, перше засідання якої відбудеться восени.

На думку багатьох експертів, віце-президент успішно справився зі своєю непростою місією. Йому вдалося донести запевнення американського президента, що США не будуть розвивати відносини з Росією за рахунок України. Про це Джо Байден постійно говорив у своїх публічних виступах, фактично повторюючи частину своєї Мюнхенської промови, в якій наголошується, що США не визнають сфер впливу. З іншого боку, він провів переговори з п’ятьма представниками влади і опозиції, які фактично усі є претендентами на посаду глави держави. Невідомо, як вони відгукнуться на його заклик до співпраці й зрозуміють його заклик до компромісу, який є ознакою не слабкості та сили.

Під час промови в Українському домі американський віце-президент віддав належне українцям, які вибороли свободу під час помаранчевої революції. «Україна сьогодні є найвільнішою й демократичною країною в цьому регіоні, й українці мають пишатися тим, що відбулося в 2004 році й тим, чого вони змогли досягти: вільні й прозорі вибори, свобода преси, зміцнення демократії», — наголосив бай ден. Водночас він додав, «як і в будь-якій справжній демократії, свобода є тільки початком, а не кінцем. Тому варто ще багато чого зробити для того, щоб громадяни були задоволені своїм рівнем життя». Джо Байден запевнив, що на шляху України до демократії та процвітання США завжди буде стояти поруч. Адміністрація Обами не відступить від підтримки вільної й незалежної України.

Віце-президент декілька разів згадував ім’я Шевченка. Зокрема, він висловив упевненість, що український поет пишався би животворним громадянським суспільством України і якби йому довелося писати про свободу, то він уже писав би не про США, а про помаранчеву революцію.

«Але він також хотів би знати, чому уряд не демонструє таку саму політичну зрілість, яку демонструють люди. Чому є розкол у спілкуванні між лідерами до такого ступеню, що ці суперечки заважають прогресу», — сказав Байден. Він закликав українців повернутися до уроків історії, оскільки ефективний і відповідальний уряд — це єдиний спосіб забезпечення стабільності та притоку інвестицій.

Крім цього, американський віце-президент порушив тему енергетичної безпеки, нагадавши, що Україна витрачає втричі більше енергії, ніж сусідня Польща. На його думку, Україна має величезні запаси енергетичних ресурсів, і реформа нашого сектора енергетики повинна скоротити її залежність від зовнішніх енергопостачальників. Тим часом, додав він, перехід до ринкового ціноутворення на електроенергію й реформування енергетичного сектора будуть сприяти збереженню Україною її економічної свободи.

Євген МАРЧУК:

— Я вважаю, що для людей нормальних, нейтрально політичних — я не кажу про заангажованих — це хороший візит. Хто хоче знайти у виступах Байдена, (які майже всі публічні), знайде для себе бачення офіційної позиції віце-президента. Попри деякі повторювання меседжів Байден тримає одну лінію США по відношенню до України.

Мабуть, у закритій частині все-таки була «чоловіча» розмова між ним і українським керівництвом. І навіть те, що Байден трохи запізнився, то це сталося через сніданок з Віктором Андрійовичем. Нам невідома суть «чоловічої» розмови. Але треба звернути увагу на два моменти, які відзначив Байден. Зокрема, він сказав, що помаранчева революція була лише початком і вона продовжується. Певною мірою це правильно і добре, що вони у США це розуміють. Але в іншому моменті він послався на лист Адамса, який писав, що ті, хто робить революцію, то, як правило, її не завершують. Ми знаємо з досвіду Франції, що революція поїдає своїх дітей. Але добре, що про це говорить віце-президент, який мабуть начитався багато аналітичних документів щодо ситуації в Україні. Але цим він акцентує — я б це перефразував так — «ми розуміємо, що у вас є песимізм відносно наслідків помаранчевої революції, її результатів, але не журіться. У світі завжди так було: починають революцію одні, а завершують її інші». У цьому сенсі було непогано, що саме він про це сказав. Але я думаю, що в тій частині, де він говорив про те, що коли люди будуть обирати, то їм варто подумати чи хочуть вони назад — у минуле, чи в майбутнє. Я думаю, що тут була невеличка підказка нашому виборцю, як налаштовуватися на ці вибори. Виходячи з цього, я думаю, що там «чоловіча» розмова була. І навіть деякі позитиви, про які сказав Байден, є наслідком розмови з Віктором Андрійовичем, який йому дещо розказав, окрім того, що у таких випадках розказують посольство та інші служби у своїх аналітичних матеріалах.

Але те, як «чоловіча» розмова реалізувалася чи реалізується, чи як сприйнята, ми дізнаємося найближчим часом. Єдине, щоб ніхто не почав хвалитися, що Байден його підтримав. Бо це зашкодить. Я вже бачив, що Анна Герман передала, що Байден почав розмову з Януковичем: «Можливо, я говорю з майбутнім президентом». І ця інформація пішла гуляти інтернетом і нібито сприяти. У таких випадках є неписані домовленості: якщо розмова напівприватна чи закрита і без преси, то, як правило, вона не виноситься на поверхню. Бо це виглядає як підтримка, причому дуже однозначна віце-президентом того чи іншого кандидата. У високій політиці так не робиться. Це називається виловлювання компліментів на свою адресу.

Виступ Байдена був приємним для України і українців. Найголовніше, що прозвучало в ньому — що поліпшення відносин США з Росією не зашкодить Україні. Мені сподобалась пояснення Байдена про те, як слід йти в політику. Він, зокрема, сказав:
«Коли мене юнак чи дівчина запитують, про що їм варто поміркувати, коли вони хочуть податися в політику, то я відповідаю: перш за все, поставте собі таке наріжне питання. Що є настільки дорогим для вас, що ви готові на політичну поразку? Якщо ви не можете з цим визначитись, тоді вами керує звичайна амбіція. Кожній країні потрібні політики, які знають, що вони готові на політичну поразку».

Я думаю, що декого з багатьох наших політиків таке питання могло поставити в глухий кут.

У цілому цей візит Байдена позитивний, питання лише в тому, як скористається українська політична еліта. США це прагматична нація і в політичному, і в економічному плані. Коли вони відчувають, що за словами немає точних конкретних і ділових кроків, то це дуже швидко розшифровують і роблять висновки.

На мою думку, у промові Байдена можна знайти підказки для політиків. Що стосується згадування у промові декілька разів Шевченка. Про це кажуть усі президенти США. Служби готують доповіді й пам’ятник Шевченку стоїть у Вашингтоні. І саме Шевченко написав про Вашингтона з новим і праведним законом. І тому це дуже зручно використати, щоб викликати емоції українців. І це дуже добре. І не можна це вважати трафаретом. Так воно і є. І коли про це згадують президент чи віце-президент США, то це елемент поваги. Єдине, чи діждемося ми свого Вашингтона…

Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру Разумкова:

— Якщо говорити про результати візиту й усіх зустрічей з політичним керівництвом та майбутніми кандидатами в президенти, представниками ділових кіл і громадянського суспільства, то меседжи, які звучали, фактично повторювалися багато в чому. Однак головний з них полягає в тому, що в XXI столітті риторика стосовно поділу сфер впливів чи інтересів не припустима для США, які підтримують суверенітет, територіальну цілісність і вільний розвиток усіх демократій, включно з Україною. Ясно, що це прозвучало після дискусій, яка, скоріше, відкрилася в медіа-просторі, особливо в російському, після візиту президента США Барака Обами до Росії й після відповідних коментарів дипломатів в російських ЗМІ. Тобто крапки над «і» в цьому питанні розставлені.

Другим важливим моментом є звернення до українців стосовно важливості країни для забезпечення стабільності в регіоні, а також забезпечення стабільного розвитку самої України. В цьому сенсі підтверджено — і ми це також підтримуємо, — що важливо не те, хто переможе на майбутніх президентських виборах, а важливо, щоб процес був демократичним, прозорим і свобода слова, свобода висловлювання, свобода вільного вибору громадян залишалась забезпеченою.

Часто акцент робився на тому, що потрібно шукати компромісні рішення, що сильні політики вибирають компроміси. Але, як на мене, це той меседж, який навряд чи буде реалізовано в умовах нашої прогнозовано жорсткої президентської кампанії. Можливо, його можна було би реалізувати, якби у нас була й парламентська кампанія, де можна знайти точки дотику для об’єднань між політичними групами.

Ще одним важливим моментом є те, що в результаті візиту фактично почато імплементацію Хартії про стратегічне партнерство, підписану в грудні минулого року.

Мова йде про запуск механізмів робочої групи з енергетичної безпеки й продовження роботи Ради з торгівлі та інвестицій. Рішення про створення комісії стратегічного українсько-американського партнерства додасть додатковий імпульс для інституційних механізмів. Це, мабуть, результат ранкового сніданку віце-президента США з Президентом України.

Також звучало слово «шанс» — для України, шанс для суспільства побудувати сильну європейську державу. Підсумовуючи, можу сказати: все, що прозвучало від другої особи Сполучених Штатів, — людини, яка сьогодні фактично визначає стратегію зовнішньої політики, впливає на визначення зовнішньої стратегії — все це співпадає багато в чому з експертною думкою в Україні, декларованими позиціями політичних лідерів.

Важливим є сам факт цього візиту, причому не одного Джо Байдена, але й делегації США, до складу якої входили представники, що займаються різними секторами: енергетика, економіка, безпека. Результати, мабуть, будуть відчутні після того, як запрацюють механізми, які сьогодні де-факто політично закладено.

Наостанок хочу відзначити, що це не простий період в Україні. Водночас, це період, коли, на мій погляд, повинні закладатися нові бачення в умовах світу, що динамічно змінюється, ролі України, зокрема, й нове бачення виходу з кризи й переходу до нового стабільного розвитку. І в цьому сенсі особисте спілкування Джо Байдена з українськими лідерами є важливим елементом для побудови надійного стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами. У цьому контексті важливим було підтвердження тих документів, у яких США висловлювали гарантії безпеки України, її територіальної цілісності й суверенітету. Це і Будапештський меморандум, який сьогодні не діє таким чином, яким би це хотілось Україні. Це і попередні домовленості двосторонніх і багатосторонніх форматів.

Якщо у когось були якісь сумніви стосовно зміни курсу нової адміністрації Барака Обами, то Джо Байден фактично підтвердив незмінність цього курсу на підтримку євроатлантичних устремлінь України, на підтримку розвитку стабільної сильної української держави й всього суспільства.

Якщо говорити про форму виступу Джо Байдена перед діловими американськими колами й представниками громадянського суспільства, то було видно, що віце-президент був дещо втомленим після дуже насиченої офіційної програми. Але він говорив, принаймні частину свого виступу без заготовки, від щирого серця, особливо коли це стосувалось бачення його впевненості ролі України в майбутньому й стосовно важливості шансів для країни. Він сказав щиро те, що ми тут не цінуємо: свобода, демократія, свобода преси — тобто про ті речі, які нам здаються надбанням, що не зміниться. Я думаю, що виступ був витриманий як фінал узагальнення тих меседжів, які звучали під час цих зустрічей. Виступ Байдена був дуже прозорим стосовно намірів і цілей. Навіть під час зустрічей, які відбувалися в закритому режимі.

Я хотів би окремо відзначити: те, що важливим елементом було звернення Байдена до представників громадянського суспільства. Цього раніше не робили керівники держав, як приїздили до України. Відчувалось, що після приїзду сюди й спілкування він став ще більш оптимістичним стосовно України. Мені здається, що спілкування на офіційному та неофіційному рівні підтримало його впевненість. А Байден завжди був другом України й завжди підтримував те, що стосується безпекових питань та забезпечення суверенітету України.

Андрій Єрмолаєв, політолог, президент Центру соціальних досліджень «Софія»:

— Я вважаю, не варто перебільшувати значення візиту Байдена для української історії. Як це вплине на долю країни, сказати складно. Лише зрозуміло, що підтвердилися обережні прогнози стосовно того, що візит носитиме робочий характер. Сполучені Штати зайняли досить зважену позицію щодо України, бо, передусім, зацікавлені в нормалізації взаємовідносин із Росією та в реалізації ефективної політики. Коротко кажучи, для США на першому місці нове співробітництво з керівництвом Росії та бажання підтримати можливі політичні зміни в Україні. Факт появи так званої стратегічної комісії можна розцінювати як спробу створити майданчик для переговорів після грядущих президентських виборів. У практичному плані результати візиту полягають в інтенсифікації економічного діалогу, загальній підтримці демократичних перетворень в Україні.

Мені здається, дуже знаковим було те, що напередодні візиту Байдена до Києва прозвучали заяви керівництва НАТО про неготовність України та Грузії вступити в Альянс. Це своєрідна дипломатична підтримка, щоб не ставити американських політиків у ніякове двозначне становище. Можна також зафіксувати поступову втрату довіри з американського боку до нинішньої української влади. Переговори все більше носять риторичний характер. Вочевидь, США розчаровані українською владою й готові до нових змін в українській політиці. На мій погляд, США, як і Росія, не допускатимуть минулих помилок і не ставитимуть на одного кандидата. Крім того, Сполучені Штати навряд чи боротимуться за нову Європу, як це було п’ять років тому, але разом із тим вони відстоюватимуть європейські спрямування України.

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС:

— Результати цього візиту є досить позитивними, як для України, так і для Сполучених Штатів Америки. Відбулося підтвердження спадкоємності політики США при новому президентові Обамі щодо України, підтримання рівня стратегічного партнерства між обома країнами й виконання всіх тих зобов’язань, які сторони дали у результаті підписання договірної бази, що існує між Україною та США в рамках стратегічного партнерства. Це дуже важливо для суверенітету, безпеки й демократичного розвитку нашої держави. США зараз у цій досить невизначеній міжнародній ситуації залишаються разом із Польщею чи не єдиними країнами, які послідовно і твердо підтримують курс України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, на демократичні перетворення в країні. З іншого боку, американській стороні було дуже важливо визначити позиції й проаналізувати, наскільки Україна і її президент, який буде обраний у 2010 році, підтримуватиме теперішній курс України, спрямований на євроатлантичну інтеграцію, на зміцнення демократичних основ нашого суспільного ладу. Очевидно, що для Джо Байдена це було завданням номер один — з’ясувати політичну ситуацію, наскільки Україна буде дотримуватись спадкоємності обраного зовнішньополітичного курсу вже при новому президентові. Іншим позитивним результатом цього візиту є підтвердження того, що США не збираються торгувати Україною в процесі «перезавантаження» з Російською Федерацією. Це, власне, було найбільш побоюванням Києва, оскільки при переговорах з Обамою Путін надзвичайно жорстко наполягав на визнанні США України як виключно російської сфери впливу. Візит Байдена можна також розцінити як попередній зондаж для візиту президента США Барака Обами, який, очевидно, відбудеться вже після обрання нового президента України.

Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:

— Візит Байдена та його змістовна сторона повністю спростували спекуляції, які лунали щодо того, що це — суто ритуальний візит. Насправді, американська сторона дуже відповідально підійшла до формування порядку денного. Власне, тому візит охопив весь порядок денний американо-українських відносин — від питань безпеки до питань енергетики та економічної співпраці. Сполучені Штати будуть працювати з будь-яким законно обраним президентом України, тому Байден зустрічався практично з усіма найреальнішими кандидатами на президентську посаду. Безумовно, що Америка, в даному випадку, вичікує, але, з іншого боку, з більшості питань ситуація буде розвиватися інтенсивніше, ніж за попереднього президента, навіть враховуючи виборчу кампанію. А після виборів вже багато що буде залежати від політичної волі Києва. Як свідчить досвід попередніх років, коли існувала комісія Кучма-Гор, то цей формат співпраці був доволі продуктивним. У принципі, можна сподіватися, що досвід, накопичений у минулі роки, буде примножуватися у майбутньому. Зрозуміло, що найчастіше в контексті українсько-американських відносин згадують питання НАТО, але жодним чином США не відмовляться допомагати Україні. Інша справа, що Америка не може хотіти України в НАТО більше, ніж хоче сама Україна. Звісно, допомога нашій державі буде залежати від її здатності цю допомогу сприймати.

Микола Сірук, Аліна Попкова