Подробнее Запомнить город


Саморазрушение старой политэлиты еще не означает появления лучшей

размер текста:

Продовження. Початок читайте тут Портрет альтернативної еліти

Україна в руїні. Суспільство і держава перебувають у вільному падінні. Жодні кроки, жодні рухи, жодні зусилля не дають можливості вирівняти державний курс та задати йому чіткі координати. Ми перебуваємо у замкнутій системі, де хаотичне прийняття рішень нівелює потенційний результат кожного з них.

Ми не можемо досягнути змін, досягнути хоча б маленьких успіхів чи приводів для гордості, а тому втрачаємо розуміння самих себе і доцільності власного буття. Таке розуміння втрачають і українські зовнішні партнери та опоненти, яким легше домовитись між собою ніж досягнути чогось з нами.

Сьогодні, Україна існує на політичній карті світу не тому, що має силу, статус чи вплив, а тому, що ми нікому не потрібні. Нас не треба завойовувати, ми й так задовольняємо всі можливі інтереси.

У кожного результату є свій творець. У нашого, безсумнівно, – ми самі. Однак, оце "ми" надто грубе узагальнення для українських реалій. Історію та держави творять не суспільства, а їхні еліти. Не американці створили США, а група політичних масонів, які перебували на керівних посадах в колоніях.

Не німці створили Німеччину, а амбіційний і хитрий Бісмарк. Не європейці створили ЄС, а члени християнсько-демократичного клубу Шуман, Аденауер та Гаспарі. Лозунг "створили Італію – тепер необхідно створити італійців" – діє по відношенню до кожної держави.

Політична еліта є соціальним конструктором, в руках якого суспільство всього-на-всього пластичний матеріал. В цьому контексті, відразу варто зазначити, що еліту слід розуміти як людей, які перебувають при владі і наділені реальними важелями впливу.

Політична еліта несе відповідальність за своє творіння. В нашому випадку, за створення потворної аморфної невизначеної України. Власне, мета цієї статті не ще одні критичні камені в бік влади, а з’ясування причин і ситуації, виявлення патології української еліти та пошук шляхів виникнення альтернативної.

Треба визнати, що неспроможність політичної еліти України зафіксувати позитивні результати визвольних змагань, носить трансісторичний характер від Хмельницького до Грушевського, і до Кравчука та Ющенка. Еліту необхідно розглядати не з позиції лідера та його якостей, а скоріше більш комплексно – з позиції команди. Тому спочатку слід намалювати портрет чинної еліти, а далі – портрет альтернативної та розглянути шляхи її виникнення.

Портрет чинної еліти

Головними штрихами до портрету еліти будуть: цінності, досвід/навички та стратегічне бачення. Цінності – це те, що виділяє еліту серед інших суспільних груп та представників. Вони наділяють її ідеологією і натхненням до творення.

Досвід та навички – це здатність політичної еліти втілити цінності, перетворити аморфне суспільство на певний зрозумілий всім образ. Та стратегічне бачення – це, власне, і є той образ який намагається втілити еліта. Спробуємо змалювати сучасну еліту за цими штрихами.

Отож, цінності. Помаранчевий переворот та Майдан дали поштовх до розмов про цінності демократії та свободи. На перший погляд, все виглядало досить природно: люди, які боролись з авторитарним режимом, є носіями цінностей свободи. Однак, насправді, розмови про демократію і свободу частіше лунали під час зустрічей з європейцями та різних форумах, ніж мали своє практичне втілення.

Дерибан та переділ власності, якими підмінили обіцяні реформи, свідчать про те, що декларовані цінності не були соціалізовані представниками "нової" еліти. Власне, цінності засвоюються двома шляхами – через виховання та практичну реалізацію. Перше, в контексті сучасного покоління політиків, відразу відпадає, оскільки виховані вони на радянських цінностях.

Щодо практичної реалізації, лідери та команди 2004 року були продуктом існуючої системи олігархічного авторитаризму. В реальних, а не декларованих цінностях, помаранчева опозиція жодним чином не відрізнялася від дійсної влади. Саме тому, переворот був спрямований на зміну людей, а не зміну системи. В останньому помаранчеві навіть пішли на поступки колишньому режиму.

Відсутність принципових політичних цінностей у сучасної еліти підтверджують і інші фактори. Зокрема, за чотири роки не було запропоновано жодних цілісних концепцій і стратегій розвитку. Політична еліта не змогла зайняти зрозумілу позицію на міжнародній арені.

Взагалі, не було стверджено жодної чіткої позиції, яку б послідовно дотримувалися чинні політики. Нарешті, відсутність консолідації всередині влади ще раз підтверджує тезу про відсутність цінностей. Фактично, цінності політичної еліти є абсолютно тотожними цінностям суспільства, яке перебуває в аморфному перехідному стані.

Передовсім це формула "всього багато і зразу", це колосальна непослідовність, безвідповідальність, опортунізм, недовіра, халатність тощо. Така еліта не може нічого створити, як і саме суспільство не може себе реорганізувати.

Досвід та навички. Важливо, що чинні політики здобували свій управлінський досвід за Кучми. Тобто значною мірою вони є носіями старих радянських практик управління. З іншого боку, знання адміністративних вертикалей створювало можливості для них втілювати реформи.

Те, що цих реформ не відбулося, свідчить, що діюча система влади цілком влаштовує еліту. Однак, наявна інституційна структура не спроможна забезпечити інші результати, крім тих, які були впродовж всього періоду незалежності.

Жорсткі внутрішні вертикалі, неформальні ігри в статуси, відсутність внутрішнього діалогу, безініціативність – все це не створює жодного дискомфорту топ-менеджменту.

Стратегічне бачення. Українська політична еліта наділена баченням, але воно абсолютно не стратегічне. Основною глобальною політичною метою дійсних політиків є здати країну в управління більш ефективних сусідів через економічні союзи.

Однак, це бачення абсолютно не втілене в стратегію визначених кроків в заданому напрямку. Еліта частіше розраховує на якесь везіння, співпадіння, чи просто добру волю в русі до свого світлого образу.

Відсутність довгострокової стратегії привносить хаос і розбалансованість в її діяльність. Разом з тим, будучи безціннісними та безідейними, українські політики наділені тими егоїстичними і меркантильними вадами, які притаманні пересічним українцям.

Більш конкретними і ефективними є стратегії із забезпечення безбідної старості, навчання та заможне майбутнє дітей тощо.

Власне, шлях українського політика передбачає нагромадження капіталу і вибивання гарантій безпеки при виході з політики. Це можна спостерігати в діяльності всіх без винятку політиків, які випадають за борт владного корабля.

Цей портрет, звичайно, трохи грубий. Але він дає зрозуміти, що українська політична еліта – це набір випадкових, тимчасових людей, нездатних творити, втілювати і досягати. Ці політики не відповідають вимогам ситуації і не можуть на неї впливати.

Такий стан справ спричиняє дві масштабні проблеми, які будуть мати своїм наслідком колапс чинної еліти. Це: криза рекрутингу та спадковості знань і досвіду.

Стабільна політична еліта формується із конкретних середовищ, які забезпечують її компетентними людьми з відповідними цінностями та підходами. Це можуть бути інтелектуальні, бізнесові, військові середовища, залежно від специфіки країни.

В Україні еліта формується хаотично, і єдиним механізмом рекрутингу є ресурси. Тобто українські політики апріорі не можуть бути цілісною субстанцією, оскільки представляють абсолютно різні середовища, різні знання, різні культури тощо. Відповідно, вони приречені на конфлікти і низьку ефективність. Як наслідок, еліта володіє низьким рівнем політичної легітимності і завжди перебуває під загрозою знесення.

Кризу рекрутингу можна наочно спостерігати на списках політичних партій. Не секрет, що після 100 місця партійних гігантів БЮТу та ПР починається список близьких родичів, секретарок, водіїв та охоронців.

В 46 мільйонному суспільстві найбільші політичні партії неспроможні сформувати повноцінний список з політичних лідерів своєї сили. Це є наслідком ресурсного відбору, коли більшість фінансового капіталу зосереджена в обмежених руках і відповідно обмежує доступ потенційних лідерів в політику.

В кризі також перебуває спадковість управлінських підходів. Протягом 5-10 років остаточно почне вироджуватися останнє покоління управлінців радянської епохи. Сьогодні, ще більшість представників еліти володіють досвідом та знаннями адекватними до існуючих інституцій.

Однак, наступне покоління вже виховувалось в умовах дикого ринку, і абсолютно не володіє знаннями про дійсну структуру інститутів влади та механізмів їх функціонування. Звичайно, існуюча система управління є неадекватною сучасним вимогам зовнішньої ситуації, але вона існує і її реформа чи знесення не можливі без її знання.

В майбутньому може утворитися ситуація, коли вихід на пенсію великої кількості чиновників середньої ланки, остаточно зруйнує ефективність існуючих інститутів в умовах відсутності нових.

Таким чином, колапс сучасної політичної еліти є неминучим. Однак, як в нас кажуть, "святе місце порожнім не буває", і саморуйнування політичної еліти ще не означає появи кращої. Саме по собі саморуйнування – це процес, який ніколи немає наперед визначеного кінця. Тому єдиним і можливим свідоцтвом про смерть чинної еліти може бути тільки прихід альтернативної.

 


Комментарии
комментариев: 0

...
Новости партнеров


Дайджест
Чтобы предотвратить отток работников за границу, недостаточно повышать зарплаты – нужна еще наступательная контрпропаганда против панических настроений.
23.01.18, ubr.ua
На аренду украинской ГТС претендуют близкие к Газпрому компании Франции и Италии.
23.01.18, Сегодня
На подходе – монетизация льгот за проезд в транспорте.
23.01.18, Financial club
Нацбанк помітив зміцнення довіри населення до банківської системи. Громадяни змирилися з банкрутством половини ринку і понесли гроші до установ, що залишилися, в тому числі державних банків. Причому приплив гривневих вкладів не зупинило навіть падіння ставок. І цей тренд триває.
Так много нового жилья в Украине еще не строили, и еще никогда концентрация рисков не была так высока.
23.01.18, ubr.ua
Стали известны подробности готовящегося постановления Кабмина.
Вредные производства снимают с чемпионата мира по футболу.
На своей итоговой пресс-конференции в декабре 2017-го Путин неожиданно сменил риторику по вопросу размещения миротворцев ООН на Донбассе.
23.01.18, Сегодня
Назначение нового главы НБУ – одно из требований МВФ, правда, получение двух траншей на 3,5 млрд долларов в 2018 году все равно под угрозой.
После девальвации вполне может последовать ревальвация.
22.01.18
20.01.18
19.01.18
18.01.18
17.01.18


Жми «Подписаться» и получай самые интересные новости портала в Facebook!