Українські шаблони змушують Захід тупішати

Точка зору

Людина – створіння ледаче. Їй від природи притаманне бажання йти шляхом найменшого опору і економити затрати своєї енергії – як фізичної, так і розумової. Проте якщо фізична економність частенько ставала рушійною силою прогресу, то економність розумова призводить виключно до застою.

Чи не найбільше від отого ледарства думки страждає суспільно-політичне життя – як в Україні, так і за її межами. Фабрика мисленнєвого фаст-фуду, в народі краще відома під абревіатурою «ЗМІ», згодовує аудиторії тези-напівфабрикати; політики і громадські діячі у популістському запалі водять за собою людей заздалегідь второваними у їхніх головах стежинами; суспільство ж відповідає своїм наставникам взаємністю, надаючи перевагу звичному і зрозумілому перед новим і невідомим.

На Заході саме таку картину можна спостерігати щоразу, коли мова заходить про Україну. З 1991 року західне суспільство встигло урізноманітнити свої загалом мізерні знання про нашу державу нечисленними, та дуже стійкими шаблонами, що покликані ті знання не стільки збагатити, скільки замінити. Саме з тих шаблонів сьогодні й складається так званий «імідж» України на Заході.

Найпопулярнішою заготовкою, звісно, є твердження про «молоду українську державу (демократію), на яку тисне Росія».

Починаючи читати практично будь-який матеріал про зовнішні відносини України у західній пресі, можна не сумніватися, що цей шаблон у тій чи іншій обгортці обов’язково промайне у тексті, і не раз. Переважно він сам і стає обгорткою для цілого матеріалу.

Така обгортка для розмов на українські теми застосовується на Заході як тоді, коли це виглядає цілком природнім (скажімо, коли мова йде про газ), так і тоді, коли вона є, м’яко кажучи, зовсім необов’язковою (наприклад, при розповідях про закордонні візити Віктора Ющенка). Ба більше, західні ЗМІ виявляють схильність помічати Україну насамперед саме тоді, коли можна поговорити про її непрості відносини із Росією – як було під час «війни за Гоголя» чи сплесків одержимості Голодомором у Віктора Ющенка. В інших випадках тамтешні журналісти звертають на нас увагу набагато менше.

З часів «Помаранчевої революції» досить великої популярності на Заході набув іще один шаблон, який тепер до речі і не до речі допасовують до внутрішньополітичного і суспільного життя України: теза про конфліктність між Сходом та Заходом нашої країни.

Окрім її зрозумілості й образності, популярність цієї заготовки зростає ще й завдяки майже ідеальній гармонії із попередньою, російсько-українською.

Причина того, що західні журналісти і аналітики залюбки використовують ці і низку інших, дрібніших шаблонів, доволі очевидна. Вони – завжди під рукою, і коли вимога актуальності залишає час лише на те, щоб похапцем підготувати текст чи нашвидкуруч «проаналізувати» ситуацію, ставка на них видається безпрограшною. Окрім того, на сцену виходить вищезгадане ледарство думки: навіщо заново усе вивчати і перевіряти, якщо усе можна пояснити готовим напівфабрикатом?

Схожий підхід характерний і для фахівців із політології й міжнародних відносин, коли вони беруться розтлумачувати українську ситуацію для громадськості. Відкидаючи вже звиклі для широкої публіки тези і шукаючи свіжі, нестандартні пояснення, спеціаліст ризикує накликати на себе якщо не звинувачення у некомпетентності, то принаймні репутацію ексцентрика. Його ж аудиторія вимагає від нього насамперед підтвердження того, що вона саме уже заздалегідь прийняла.

Для політиків, які й творять відносини Заходу з Україною, ґрунтуючись на шаблонному іміджі, аналогічна вимога аудиторії є ще більш визначальною.

Заперечити тиск на Україну з боку Росії при аналізі тієї чи іншої події на міжнародній арені може виявитися просто-таки згубним для їхньої політичної кар’єри. Схоже заперечення вже колись добряче вдарило по кар’єрі американського президента Джеральда Форда: той у 1976 році під час теледебатів із Джиммі Картером двічі заявив, що у «Східній Європі немає ніякого домінування Радянського Союзу», чим великою мірою і спричинив свою поразку на виборах.

Шаблонність мислення та подачі інформації влаштовує як тих, хто формує громадську думку, так і тих, хто нею живиться, і так утворюється міцний порочний круг, що таїть у собі серйозну небезпеку. Ця небезпека полягає навіть не в тому, що оті шаблони можуть бути неправдивими, а в тому, що їм такими взагалі не потрібно бути.

Так, той, хто застосовує заготовку про «тиск Росії на молоду Українську державу», зовсім не цікавиться, чи насправді той тиск відіграє важливу роль у справі, про яку він говорить. Він не відчуває необхідності звірятися із реальністю, бо те, що він каже, все одно звучить, як правда. Цього цілком достатньо і для журналістів, і для аналітиків, і для політиків, і для аудиторії. Іншими словами, видимість правди у цій справі набагато важливіша, аніж сама правда.

Таким чином, імідж України, який подають ЗМІ і у відповідності до якого діють політики на Заході, як мінімум почасти побудований на уявленнях, які можуть бути наскільки завгодно далекими від реальності. Ба більше, його комфортність для основної маси «споживачів» робить цей імідж дуже тривким, бо мало хто хоче переглядати і коригувати те, що і так всіх влаштовує.

Такий застій у головах має для України цілком реальні і відчутні наслідки. До прикладу, постійно розглядаючи нашу державу у зв’язку із тиском на неї великої сусідньої держави, західне суспільство ще не скоро навчиться сприймати Україну незалежно від Росії. Стверджувати, що таким чином ставиться під сумнів сама незалежність нашої держави, значить більше, аніж просто гратися словами. Адже в залежності від цього уявлення західні можновладці формують свою цілком конкретну політику стосовно України.

Отже, справжніх змін у ставленні західного суспільства і політиків до України можна буде очікувати лише тоді, коли журналісти й коментатори почнуть виявляти більше сумлінності й інтересу, розповідаючи про нашу державу, прагнутимуть розширяти свої знання про неї, а не хапатимуться щоразу за найбільш очевидне тлумачення подій. Лише відмовившись від комфортних і звичних уявлень вони зможуть побачити, що Україна набагато різноманітніша, аніж їм видавалося, і помічати, як міняємося ми і світ навколо нас.

Інакше усе надовго залишиться саме таким, як сьогодні. ЄС, наприклад, так і жонглюватиме «українським питанням», немов гарячою картоплиною, не знаючи до ладу, куди його подіти і що з ним робити. Замість того, щоб виробляти довготривалу стратегію дій щодо України, Європа то сахатиметься від нас, то вигадуватиме нове «Східне Партнерство», принагідно щоразу наочно демонструючи, як виглядають лебідь, рак та щука у великій політиці.

Одного разу українці вже змусили західне суспільство прокинутися від сну, у якому воно застрягло через своє власне розумове ледарство – тоді «будильником» стала «Помаранчева революція». Для багатьох на Заході вона стала справжнім стресом, адже виявилося, що за час їхнього солодкого сну багато чого в Україні змінилося. Однак

раз у раз будити ми їх не можемо – вони не менш за нас зацікавлені у пильній увазі до реальності. Без неї Захід і сам погрузне у своїх шаблонах, позбавлений динаміки і здатності виробити адекватну до сьогодення політику. От тільки б ми не застрягли разом із ним.

Новини

22 Грудня 2023

Порти Великої Одеси обробляють понад 900 вагонів із зерном щодня

Японія зменшила внутрішнє споживання сталі на 3,9%

В Україні за рік підключено понад 1100 нових зелених електростанцій

Румунський виробник сталі збільшує завантаження домни №5

Ворог обстріляв шахту на Донеччині: є загиблі

Уряд продовжив дію пільг на ввезення дронів

Турецькі металурги виробили 30,05 млн тонн сталі

НБУ готує новий механізм врегулювання військових ризиків

У порту Риги запустили регулярний контейнерний потяг 

Ціни на нафту зростають, Brent торгується вище 80 дол/барель

Black Iron оновить пропозицію щодо Шиманівського залізорудного проекту

Єврокомісія відправила в Україну ще 500 електрогенераторів

Санкції зірвали запуск найбільшого у росії заводу з виробництва скрапленого газу

На кордоні з Польщею продовжують стояти майже 4 тисячі вантажівок

Нацбанк фіксує відновлення на ринку нерухомості

ДТЕК бачить великий потенціал у розвитку малих модульних реакторів

ВСІ НОВИНИ ⇢