Тихий саботаж

49 бютівців проголосували за відставку Володимира Огризка. Це ще раз підтвердило — українська політика абсолютно непередбачувана. Ще в понеділок шановані експерти запевняли, що в парламенту не підніметься рука відправити у відставку міністра закордонних справ. Мовляв, регіонали і комуністи влаштують публічну прочуханку, пригадають йому й острів Зміїний, і грузинський орден, і Черномирдіна. І на тому все закінчиться. Буде чергове «китайське попередження». Вийшло інакше — Рада звільнила голову зовнішньополітичного відомства. Вирішальну кількість голосів за відставку міністра — 49 — дала фракція БЮТ.

— Це моя особиста позиція, якщо вона кому-небудь не подобається, я готовий відповісти особисто перед фракцією за те, що взяв участь у такому голосуванні, — виправдовувався перед журналістами заступник голови фракції Андрій Портнов. — Я вважаю, що відверта антиурядова політика міністра привела його до відставки. Потрібно було раніше думати, як моделювати свою діяльність. З сьогоднішнього дня цього міністра немає.

Бютівці, які не голосували, виглядали розгублено. Їм дуже важко було пояснювати журналістам, чому їхні колеги раптом виявилися некерованими саботажниками. Це притому, що БЮТ завжди славився своєю залізною дисципліною!

— Я так розумію, що це була дуже емоційна й спонтанна ситуація. Я подивився список людей, які проголосували — це люди з різних областей, із різних груп інтересів. Загальна установка на фракції була — не голосувати. Але за фактом вийшло вільне голосування, — розповів кореспонденту «Дня» бютівець Андрій Шевченко.

А ось Володимир Яворівський не стримувався. Назвав це голосування «тихою підлотою».

— Я гадаю, це було заплановано. Випадково могли проголосувати п’ять-десять осіб. Але на фракції була домовленість, що ми не голосуємо за відставку. Ми критикуємо Огризка, але ми не голосуємо за відставку. Я просто шокований тим, що трапилося.

— Виходить, це була така політична гра. Насправді хотіли позбутися Огризка, але з політичних міркувань не могли сказати про це прямо.

— Я тоді не розумію, що це за гра і хто її автор? Юлія Тимошенко? Але вона чудово розуміє, що тепер коаліція вже розвалиться повністю, не буде ніякого оновлення уряду. Мені важко повірити, що це Юля. Якщо дійсно хотіли зняти Огризка, тоді потрібно було в лоб сказати на фракції, що Огризко такий-сякий, розсилав листи проти уряду тощо. Голосуємо, хто як хоче. Або голосуємо за відставку Огризка. Що трапилося? Я зараз не можу сказати.

Тепер залишається чекати нового подання Президента. Прес-секретар Ірина Ванникова заявила, що Президент визначиться з новою кандидатурою «чітко в межах своїх конституційних повноважень».

Зараз відбуваються консультації, кому довірити ведення зовнішньої політики країни. Називають дві кандидатури. Це Володимир Хандогій — перший заступник міністра закордонних справ України, який, до речі, виконуватиме обов’язки міністра до призначення нового. І Костянтин Грищенко — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Росії, який є досвідченим дипломатом і який може влаштувати і пропрезидентську частину, і опозицію. Інше питання — чи набере кандидатура Президента 226 голосів. Сьогодні Віктор Ющенко має таку підтримку в парламенті, що будь-яка його кандидатура може бути провальною.

До речі, в надрах БЮТу вже давно «блукає» цілком раціональна думка: якщо немає голосів для ротації в уряді, то можна неугодних міністрів просто відправляти у відставку (тут опозиція із задоволенням допоможе), а їхні обов’язки виконуватимуть лояльні перші заступники. Скажімо, зараз обов’язки міністра фінансів цілком успішно виконує перший заступник Ігор Уманський.

І Юлія Тимошенко, судячи з усього, його роботою задоволена. Учора в кулуарах Верховної Ради також ходили розмови, що міністр оборони Юрій Єхануров може відправитися услід за Огризком. Але навчений досвідом Юрій Іванович себе убезпечив — він так і не призначив собі першого заступника.

І ще один цікавий момент. Буквально через півгодини після відставки Огризка сталося ще одне примітне голосування — Верховна Рада скасувала постанову про призначення виборів до Тернопільської облради. Як уже писав «День», скасування виборів ініціював БЮТ. Свою пропозицію вони мотивували економією бюджетних коштів. Одночасно опоненти заявляли, що БЮТ боїться втратити владу в області, оскільки його рейтинг сильно впав. Ще два тижні тому Партія регіонів критикувала БЮТ за цю позицію, зокрема вустами Ганни Герман та Олександра Єфремова. І ось думка кардинально змінилася — «за» проголосувало 147 регіоналів. На фоні відставки Огризка така різка зміна поглядів виглядала так, неначе Партія регіонів розплатилася з БЮТ Тернопільською облрадою.

Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру ім. Разумкова:

— Те, що відбулося в українському парламенті в зв’язку з розглядом питання про звільнення міністра закордонних справ з посади, виходить далеко за рамки суто кадрового питання. До керівника зовнішньополітичного відомства могли бути різні претензії, але те, яким чином та в який спосіб і на яких підставах таке рішення було ухвалено парламентом, ставить сьогодні не крапки над «і», а навпаки — дуже багато запитань.

Запитання перше. Чи може Президент України, який є керівником зовнішньої політики, цілком здійснювати цю лінію, якщо зміни до Конституції 2004 року, які вносили з недотриманням усіх процедур і які призвели до половинчатості в конституційній та політичній реформі, бути сьогодні хорошою основою для ефективного здійснення повноважень різними гілками влади?

Друге запитання. Які все-таки будуть пріоритети й основні напрями зовнішньої політики та стратегії після президентських виборів в Україні? Адже сьогоднішнє рішення поставило дуже багато запитань щодо політичних сил, які висуватимуть своїх представників у кандидати в президенти. Я скажу відверто: якщо позиція Партії регіонів і її лідера Віктора Януковича відома, як давно відомі позиції партії комуністів та Петра Симоненко, то сьогодні постало запитання до прояснення позиції Блоку Юлії Тимошенко та Юлії Володимирівни як майбутнього кандидата на пост президента України. Я не думаю, що таке рішення фракції могло ухвалюватися без її відома. Це перше. А друге — у самій фракції розділилися думки. По суті, у фракції є дві позиції не стосовно пана Огризка, а стосовно зовнішньополітичних пріоритетів України.

Зрозуміло, що міжнародний імідж України отримав додаткові негативні риси. І ясно, що Володимир Огризко й далі де-факто очолюватиме зовнішньополітичне відомство, але вже в такому підвішеному стані, що абсолютно не сприятиме ефективній зовнішньополітичній лінії. Ясно, що в парламенті відбулася політична розправа, а не професійний аналіз ефективності зовнішньої політики України. На жаль, можу сказати, що ті, хто раціонально аналізує ситуацію, бачать, що між різноманітними політичними групами і політичними силами відбуваються політичні розміни, які демонструють, що їхні позиції грунтуються не на ідеологічних засадах, а просто на ситуативних інтересах, по суті, у боротьбі за владу. Звичайно, у нас в Україні буде не один міністр, не один уряд, не один президент, але якщо ми не зробимо висновки сьогодні в такому простому питанні, то навряд ми можемо надалі проводити ефективну державну політику, яка базується на національних інтересах, на розумінні, що майбутнє України залежить від усіх нас і наших спільних дій. Зрозуміло, що в нас складна країна, непрості настрої в різних регіонах. Але політики і в першу чергу — державні діячі мусять розуміти, що є більш важливі інтереси, ніж конкретне кадрове питання. Це кадрове питання розпочинає новий цикл політичних суперечок, політичних зіткнень, які абсолютно не працюють на користь держави. Я вже не говорю, що сьогодні буде багато питань щодо здатності ефективно діяти коаліції, а також стосовно розуміння політичної відповідальності.

Для мене особисто це було неочікуване рішення. Чесно кажучи, сьогодні наші внутрішньополітичні рішення стають дедалі більш непрогнозованими. Це абсолютно не той сигнал, який ми маємо посилати назовні в умовах економічної та фінансової кризи, коли потрібна консолідація і влади, і суспільства. Без цього навряд чи ми досягнемо результатів.

З юридичної точки зору таке питання могло розглядатися у парламенті й рішення про звільнення міністра закордонних справ могло прийматися парламентом, якщо брати до уваги рішення Конституційного Суду від 12 рудня 2007 року, яке тлумачило дію пункту 12 першої частини статті 85 Конституції України. Інше питання — щодо чіткого виконання процедурних питань у самому парламенті та суто політичної етики. Звичайно, питання рішення Міжнародного суду в Гаазі й питання звільнення чи не звільнення міністра закордонних справ були штучно зв’язані, і це був просто привід для того, щоб міністр з’явився у парламенті.

Я можу сказати, що перед призначенням Огризка на цю посаду в мене як в експерта були, можливо, критичні коментарі стосовно деяких напрямків зовнішньої політики. Я прогнозував, що будуть проблеми. У чому Огризку не відмовиш — так це в тому, що він у принципі будь-які свої кроки, свої рішення базує на національних інтересах і на сміливій відвертій лінії. Я хотів би наголосити, що до цього міністр і Міністерство закордонних справ були відкриті до надання пояснень, інформації. Проблема в нас у тому, що під політичними рішеннями немає серйозного професійного аналізу, серйозної аргументації. А є просто вирішення питання на користь тих чи інших інтересів. І виникає питання до влади: якщо вона так швидко збирає голоси щодо кардових питань, то я хотів би, щоб різні сили: Блок Тимошенко, комуністи, Партія регіонів так само знайшли голоси, щоб сформувати план виходу України з кризи задля досягнення важливих питань соціального розвитку країни.

Я хотів би наголосити, що сьогодні не на часі ставити питання про нові прізвища, нових міністрів. Ми повинні зробити серйозний аналіз і висновки з того, що відбулося.

Незважаючи на те, що рішення парламенту відбулося, навряд чи Президент України Віктор Ющенко внесе швидко якісь інші кандидатури, тож виконувати обов’язки міністра Володимир Огризко буде не один місяць. Власне, таким чином кадрового рішення, про яке говорилося, так і не відбудеться. Натомість отримаємо проблему, яку розглядатимуть, мабуть, місяцями.